Щойно у видавництві «Карпатська вежа» (Мукачево, 2011 р.) побачила світ книжка самобутнього поета Михайла Шушкевича «Росяні світанки» – своєрідна поетична країна, по якій однаково цікаво подорожувати як по
сьогоденню, так і минулому. Бо, коли гортаєш сторінки, а їх аж 85, то заглиблюєшся, або, точніше сказати, сходиш до нього по спіралі пам'яті, то починаєш глибше розуміти день сьогоднішній з його непростими турботами, його устремліннями в майбутнє. Зрозуміло, що кожна книжка пишеться автором в розрахункові, щоб її читали. Та у книжок різна доля. Ті з них, що адресовані найширшому загалу читачів, мають бути написані не нудно, зрозуміло, а ще краще, коли вони до того містять у собі цікаві авторські спостереження і думки, несуть у собі нову інформацію. Книга Михайла Шушкевича «Росяні світанки», в основному, відповідає усім цим вимогам.
Слова з глибини серця і душі поета викладені у віршах, найперше, громадянське осмислення прожитого, його оцінка тої чи іншої особистості, події, закарбованого в пам'яті... У цьому плані вдало написані поезії, присвячені на ювілей Ірини Фаринич, Надії Кінші, Віктору Дворниченку... Є у полковника у відставці Михайла Шушкевича не позичений, а власний талант поринати у спомини, і в такий спосіб уявляти стареньку матір, що в сотий, тисячний раз перечитує єдиний лист-трикутник надісланий сином – добровольцем Червоної Армії, якому не судилося повернутися з війни живим. У шухляді старі фотокартки, на яких ненька усміхнена й радісна...
Не все вдається, що задумав поет. Є вірші довершені, а є й сирі. Трапляються й русизми, та куди від них подітися, коли Українська армія вийшла із Збройних Сил Радянського Союзу, де звісно, розмовляли російською... Треба б усі вірші доводити, щоб вони забриніли піснями. А такі Михайло Якович уміє писати. Хочеться побажати, щоб не міліло русло, над якими зведено поетичні мости, і тоді найближчим часом автор порадує нас новими цікавими, змістовними збірками. Дай Боже йому здоров'я міцного і талановитого натхнення.
Слова з глибини серця і душі поета викладені у віршах, найперше, громадянське осмислення прожитого, його оцінка тої чи іншої особистості, події, закарбованого в пам'яті... У цьому плані вдало написані поезії, присвячені на ювілей Ірини Фаринич, Надії Кінші, Віктору Дворниченку... Є у полковника у відставці Михайла Шушкевича не позичений, а власний талант поринати у спомини, і в такий спосіб уявляти стареньку матір, що в сотий, тисячний раз перечитує єдиний лист-трикутник надісланий сином – добровольцем Червоної Армії, якому не судилося повернутися з війни живим. У шухляді старі фотокартки, на яких ненька усміхнена й радісна...
Не все вдається, що задумав поет. Є вірші довершені, а є й сирі. Трапляються й русизми, та куди від них подітися, коли Українська армія вийшла із Збройних Сил Радянського Союзу, де звісно, розмовляли російською... Треба б усі вірші доводити, щоб вони забриніли піснями. А такі Михайло Якович уміє писати. Хочеться побажати, щоб не міліло русло, над якими зведено поетичні мости, і тоді найближчим часом автор порадує нас новими цікавими, змістовними збірками. Дай Боже йому здоров'я міцного і талановитого натхнення.
Михайло БЕЙРЕШ
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.