Василь Михайлович Цібере – відома постать не тільки серед художників Закарпаття. Це була неординарна особистість: енергійний, вольовий, а водночас – людина доброго серця, яка завжди готова прийти
на допомогу. Почесний громадянин міста, заступник голови товариства «Старійшини Мукачева», голова мистецького об'єднання «Райдуга», голова мукачівської організації Спілки народних майстрів і самодіяльних художників, директор першої в області дитячої художньої школи. Створив на базі ДХШ два музеї – «Музей дитячої творчості» та «Музей ім. Мункачі». Дбайливий чоловік, люблячий батько і дідусь. Пружна хода, чіпкі, але водночас добрі очі, принциповий, «Вічний борець за справедливість». Таким був Василь Михайлович Цібере.
З багатьма художниками, як самодіяльними, так і членами Спілки художників був знайомий Василь Цібере, ходив на етюди, виїжджав на пленери, але ніколи не копіював і не запозичував у інших. Зажди і у всьому був самим собою, йшов своєю стежкою до високого мистецтва. Адже філософія Василя Михайловича Цібере – бути самим собою.
В центрі Мукачева на центральній його площі, розташована старовинна будова, яку називають «Білий Палац» - архітектурно-історична пам'ятка XVII-XVIII ст. Колись це був одноповерховий, в стилі Ренесансу, палац, який належав Трансільванським князям Ракоці і був їх міською резиденцією. Пізніше відомим архітектором Балтазаром Нейманом було добудовано другий поверх з порталом в стилі раннього бароко в центрі фасаду для графа Шенборна. А тепер володарі цього палацу не просто діти, а наділені Божою іскрою молоді громадяни молодої країни. І довгі роки, з серпня 1979 року, очолював школу своєї мрії В.М.Цібере (до лютого 2005 року).
Наступним кроком на шляху відродження духовності у В.М. Цібере стає організація пленерів у Свалявському, Воловецькому, Міжгірському, Хустському, Великоберезнянському районах. Він очолює етнографічні подорожі «Дерев'яні церкви Закарпаття», на які виїжджає разом з художниками міста і викладачами школи, щоб відобразити поезію архітектурних пам'яток XVII-XIХ ст..
До 75-річчя В.Цібере було влалаштовано персональну виставку - понад 300 робіт. Він щедро роздаровує свої картини – мовляв, нехай скрізь у світі бачать красу нашого краю. Його картини помандрували у Чехію, Словаччину, Сербію, Хорватію, Америку, Канаду. Їх можна побачити в усіх організаціях і установах Мукачева, області, в столиці та інших містах України, в Росії...
Авторка цих рядків також має щастя милуватися його картинами. Як голові міськкому профспілки працівників культури мені часто доводилося приймати профактив з усієї України на навчання, семінари чи відпочинок. Звісно, художня школа і як один із туристичних об'єктів, завжди цікавила наших гостей. Василь Михайлович ніколи не відмовляв – радо всіх приймав, сам проводив екскурсії і частенько гості йшли з «художки» не з порожніми руками.
Він був щедрим на любов і добро і щедро та безвідмовно роздавав їх. Надзвичайно гостинний, доброзичливий та дружелюбний в одних ситуаціях і різкий, нещадний до бездіяльних людей та оманливих обіцянок – на нарадах та в робочій обстановці. Таким пам'ятаємо Василя Михайловича ми, його колеги. 17 грудня йому б виповнилося «80». Ми часто згадуємо його і вклоняємося світлій пам'яті цієї прекрасної людини.
З багатьма художниками, як самодіяльними, так і членами Спілки художників був знайомий Василь Цібере, ходив на етюди, виїжджав на пленери, але ніколи не копіював і не запозичував у інших. Зажди і у всьому був самим собою, йшов своєю стежкою до високого мистецтва. Адже філософія Василя Михайловича Цібере – бути самим собою.
В центрі Мукачева на центральній його площі, розташована старовинна будова, яку називають «Білий Палац» - архітектурно-історична пам'ятка XVII-XVIII ст. Колись це був одноповерховий, в стилі Ренесансу, палац, який належав Трансільванським князям Ракоці і був їх міською резиденцією. Пізніше відомим архітектором Балтазаром Нейманом було добудовано другий поверх з порталом в стилі раннього бароко в центрі фасаду для графа Шенборна. А тепер володарі цього палацу не просто діти, а наділені Божою іскрою молоді громадяни молодої країни. І довгі роки, з серпня 1979 року, очолював школу своєї мрії В.М.Цібере (до лютого 2005 року).
Наступним кроком на шляху відродження духовності у В.М. Цібере стає організація пленерів у Свалявському, Воловецькому, Міжгірському, Хустському, Великоберезнянському районах. Він очолює етнографічні подорожі «Дерев'яні церкви Закарпаття», на які виїжджає разом з художниками міста і викладачами школи, щоб відобразити поезію архітектурних пам'яток XVII-XIХ ст..
До 75-річчя В.Цібере було влалаштовано персональну виставку - понад 300 робіт. Він щедро роздаровує свої картини – мовляв, нехай скрізь у світі бачать красу нашого краю. Його картини помандрували у Чехію, Словаччину, Сербію, Хорватію, Америку, Канаду. Їх можна побачити в усіх організаціях і установах Мукачева, області, в столиці та інших містах України, в Росії...
Авторка цих рядків також має щастя милуватися його картинами. Як голові міськкому профспілки працівників культури мені часто доводилося приймати профактив з усієї України на навчання, семінари чи відпочинок. Звісно, художня школа і як один із туристичних об'єктів, завжди цікавила наших гостей. Василь Михайлович ніколи не відмовляв – радо всіх приймав, сам проводив екскурсії і частенько гості йшли з «художки» не з порожніми руками.
Він був щедрим на любов і добро і щедро та безвідмовно роздавав їх. Надзвичайно гостинний, доброзичливий та дружелюбний в одних ситуаціях і різкий, нещадний до бездіяльних людей та оманливих обіцянок – на нарадах та в робочій обстановці. Таким пам'ятаємо Василя Михайловича ми, його колеги. 17 грудня йому б виповнилося «80». Ми часто згадуємо його і вклоняємося світлій пам'яті цієї прекрасної людини.
Ольга Стадник, директор ЦБС, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня, голова міськкому профспілки працівників культури
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.