або урочисте закриття літньої школи для дітей з Хорватії «Мрія Закарпаття»
Мелодії останнього дзвоника, що знаменували собою завершення 2009-2010 навчального року стали не тільки початком дороги у нове, доросле життя для сотень випускників міста над Латорицею, часом підготовки до випускних іспитів, але і часом, коли на перше місце виходить не менш важливий напрямок у роботі освітніх закладів та власне управління освіти міськвиконкому – літнє оздоровлення наших школярів. Кожного року цій ділянці приділяється прискіплива увага як з боку обласного управління освіти, так і з боку відповідних структурних підрозділів місцевого самоврядування, щоб добитися головного – оздоровлення щоразу більшої кількості дітей у таборах відпочинку та за місцем проживання; зробити цей відпочинок дійсно оздоровлюючим та цікавим, щоб літня пора надовго залишилася у дитячій пам'яті.
Якраз серед таких, здавалося буденних справ, з берегів Сави, а власне там, на сході Хорватії знаходиться місто Славонський Брод, на адресу керівництва міського управління освіти та дитячого-оздоровчого табору «Мрія» надійшов лист, у якому висловлювалася щира вдячність за майбутню допомогу й співпрацю у зв'язку з організацією літньої школи в Україні для дітей середнього віку з Хорватії. «Освіту для прихильників української національної меншини вважаємо пріоритетною і бажаємо, щоб літні школи традиційно відбувалися в Україні. Це потрібно для того, щоб діти зацікавлені у вивченні української мови, розвивали позитивні відчуття та схильність до власної національної культури та свого походження, ознайомилися з історією, культурою своєї прабатьківщини і зберігали національну ідентичність у Хорватії», – йшлося у листі.
Тож з 28 липня по 6 серпня 2010 року у дитячому оздоровчому комплексі «Мрія» управляння освіти Мукачівського міськвиконкому відпочивали та оздоровлювалися не тільки учні мукачівських шкіл, там перебували і наші гості, учасники літньої школи українців Республіки Хорватії з промовистою назвою «Мрія Закарпаття». 37 учнів шкіл та гімназій з різних куточків Хорватії: Вуковара, Загреба, Славонського Броду, Липовлян віком від 16 до 20-ти років не тільки відпочивали у мальовничій місцині Мукачівщини на околиці Лісарні, відвідали історичні та пам'ятні місця Мукачева та Карпатсько краю, живописні куточки Срібної Землі: Мукачівський замок та Свято-Миколаївський жіночий монастир, міську Ратушу та Свято-Успенський Собор, Ужгородський замок та Музей народної архітектури та побуту, високогірне Синевирське озеро, водоспад Шипот...
Для них, громадян Хорватії, далекі предки яких ще на початку минулого століття покинули українські землі у пошуках кращої долі – було важливим побачити на власні очі чарівні куточки української землі та людей, які з діда-прадіда тут проживають, поспілкуватися з своїми ровесниками та цікавими людьми, дізнатися про сьогодення однієї з багатьох областей України. Адже більшість із них не знало української мови і лише семеро трохи розуміли.
Глибоко символічно, що цьогорічна україномовна школа була присвячена 170-й річниці з дня виходу «Кобзаря» Тараса Шевченка і її викладачі Марта Канюга, Петрунелія Крайнік, Оксана Мартинюк, Тетяна Рамач та Павліна Мішура ( останні четверо проживають у Хорватії), доклали всіх зусиль щоб донести до своїх вихованців усю красу та багатство рідної мови та пісні, самобутню та цікаву історію, розмаїття звичаїв та традицій, велич народу, що протягом віків виборював волю. Із захопленням слухали присутні на заключному концерті вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Симоненка у виконанні хорватських дітей. «Гей, соколи», «Кучерики», «На нашій Україні», «Мамина сорочка» – геть розчулили присутніх, які самі долучалися до дитячого співу і захоплювалися так майстерно виконаним гопаком. Прикрашали ці виступи гра на акордеоні Ігора Семенюка, його сестри Ірини Семенюк на флейті та супровід гітари у виконанні Маї Дам. До речі, Мая чи не єдина представниця школи, у якої немає українських коренів, але вона виявила бажання вивчати українську мову і на відмінно закінчила літню школу.
Концертна програма, запропонована хорватськими друзями, а також колективами художньої самодіяльності та індивідуальними виконавцями Мукачівського міського Будинку культури справила велике враження на присутніх: відпочиваючих та тих, хто долучився до організації такої важливої справи.
Перед присутніми з дружніми та теплими вітальними словами виступили Мукачівський міський голова Золтан Ленд'єл, голова української громади Республіки Хорватія Іван Семенюк, начальник Закарпатського обласного управління освіти Михайло Мотильчак, директор літньої школи Республіки Хорватія Михайло Семенюк, колишній депутат Хорватського парламенту від української громади Борис Гралюк. Традиційні цінні подарунки та грамоти доповнювали те, що надовго залишиться у пам'яті присутніх, як і слова пісні «Мамина сорочка», яка щойно пролунала серед Карпатських лісів у виконанні Моніки Войко, Жарко Стругаловича, Івана Іванковіча, Мануели Юріч, Аніти Салопек, Олени Романюк, Катерини Канюги, Катаріни Новаковіч,... учасників літньої школи, до глибини серця хвилюючи слухачів.
«Щиро дякуємо вам за майбутню допомогу й співпрацю у зв'язку з організацією літньої школи в Україні для дітей середнього шкільного віку з Хорватії...». Читаючи цього листа керівника літньої української школи Хорватії Михайла Семенюка на свою адресу – Терезія Тіба, начальник управління освіти Мукачівського міськвиконкому відчувала велике хвилювання з приводу того, щоб заплановане вдалося здійснити. І дякуючи праці багатьох людей, і її особистому внеску, цього, за словами наших шанованих гостей, вдалося досягти.
P.S. Викладачі літньої школи, зокрема, колишні наші земляки, підкреслювали велику допомогу влади Республіки Хорватія українській діаспорі, зокрема, для утримання літніх україномовних шкіл.
Мелодії останнього дзвоника, що знаменували собою завершення 2009-2010 навчального року стали не тільки початком дороги у нове, доросле життя для сотень випускників міста над Латорицею, часом підготовки до випускних іспитів, але і часом, коли на перше місце виходить не менш важливий напрямок у роботі освітніх закладів та власне управління освіти міськвиконкому – літнє оздоровлення наших школярів. Кожного року цій ділянці приділяється прискіплива увага як з боку обласного управління освіти, так і з боку відповідних структурних підрозділів місцевого самоврядування, щоб добитися головного – оздоровлення щоразу більшої кількості дітей у таборах відпочинку та за місцем проживання; зробити цей відпочинок дійсно оздоровлюючим та цікавим, щоб літня пора надовго залишилася у дитячій пам'яті.
Якраз серед таких, здавалося буденних справ, з берегів Сави, а власне там, на сході Хорватії знаходиться місто Славонський Брод, на адресу керівництва міського управління освіти та дитячого-оздоровчого табору «Мрія» надійшов лист, у якому висловлювалася щира вдячність за майбутню допомогу й співпрацю у зв'язку з організацією літньої школи в Україні для дітей середнього віку з Хорватії. «Освіту для прихильників української національної меншини вважаємо пріоритетною і бажаємо, щоб літні школи традиційно відбувалися в Україні. Це потрібно для того, щоб діти зацікавлені у вивченні української мови, розвивали позитивні відчуття та схильність до власної національної культури та свого походження, ознайомилися з історією, культурою своєї прабатьківщини і зберігали національну ідентичність у Хорватії», – йшлося у листі.
Тож з 28 липня по 6 серпня 2010 року у дитячому оздоровчому комплексі «Мрія» управляння освіти Мукачівського міськвиконкому відпочивали та оздоровлювалися не тільки учні мукачівських шкіл, там перебували і наші гості, учасники літньої школи українців Республіки Хорватії з промовистою назвою «Мрія Закарпаття». 37 учнів шкіл та гімназій з різних куточків Хорватії: Вуковара, Загреба, Славонського Броду, Липовлян віком від 16 до 20-ти років не тільки відпочивали у мальовничій місцині Мукачівщини на околиці Лісарні, відвідали історичні та пам'ятні місця Мукачева та Карпатсько краю, живописні куточки Срібної Землі: Мукачівський замок та Свято-Миколаївський жіночий монастир, міську Ратушу та Свято-Успенський Собор, Ужгородський замок та Музей народної архітектури та побуту, високогірне Синевирське озеро, водоспад Шипот...
Для них, громадян Хорватії, далекі предки яких ще на початку минулого століття покинули українські землі у пошуках кращої долі – було важливим побачити на власні очі чарівні куточки української землі та людей, які з діда-прадіда тут проживають, поспілкуватися з своїми ровесниками та цікавими людьми, дізнатися про сьогодення однієї з багатьох областей України. Адже більшість із них не знало української мови і лише семеро трохи розуміли.
Глибоко символічно, що цьогорічна україномовна школа була присвячена 170-й річниці з дня виходу «Кобзаря» Тараса Шевченка і її викладачі Марта Канюга, Петрунелія Крайнік, Оксана Мартинюк, Тетяна Рамач та Павліна Мішура ( останні четверо проживають у Хорватії), доклали всіх зусиль щоб донести до своїх вихованців усю красу та багатство рідної мови та пісні, самобутню та цікаву історію, розмаїття звичаїв та традицій, велич народу, що протягом віків виборював волю. Із захопленням слухали присутні на заключному концерті вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Симоненка у виконанні хорватських дітей. «Гей, соколи», «Кучерики», «На нашій Україні», «Мамина сорочка» – геть розчулили присутніх, які самі долучалися до дитячого співу і захоплювалися так майстерно виконаним гопаком. Прикрашали ці виступи гра на акордеоні Ігора Семенюка, його сестри Ірини Семенюк на флейті та супровід гітари у виконанні Маї Дам. До речі, Мая чи не єдина представниця школи, у якої немає українських коренів, але вона виявила бажання вивчати українську мову і на відмінно закінчила літню школу.
Концертна програма, запропонована хорватськими друзями, а також колективами художньої самодіяльності та індивідуальними виконавцями Мукачівського міського Будинку культури справила велике враження на присутніх: відпочиваючих та тих, хто долучився до організації такої важливої справи.
Перед присутніми з дружніми та теплими вітальними словами виступили Мукачівський міський голова Золтан Ленд'єл, голова української громади Республіки Хорватія Іван Семенюк, начальник Закарпатського обласного управління освіти Михайло Мотильчак, директор літньої школи Республіки Хорватія Михайло Семенюк, колишній депутат Хорватського парламенту від української громади Борис Гралюк. Традиційні цінні подарунки та грамоти доповнювали те, що надовго залишиться у пам'яті присутніх, як і слова пісні «Мамина сорочка», яка щойно пролунала серед Карпатських лісів у виконанні Моніки Войко, Жарко Стругаловича, Івана Іванковіча, Мануели Юріч, Аніти Салопек, Олени Романюк, Катерини Канюги, Катаріни Новаковіч,... учасників літньої школи, до глибини серця хвилюючи слухачів.
«Щиро дякуємо вам за майбутню допомогу й співпрацю у зв'язку з організацією літньої школи в Україні для дітей середнього шкільного віку з Хорватії...». Читаючи цього листа керівника літньої української школи Хорватії Михайла Семенюка на свою адресу – Терезія Тіба, начальник управління освіти Мукачівського міськвиконкому відчувала велике хвилювання з приводу того, щоб заплановане вдалося здійснити. І дякуючи праці багатьох людей, і її особистому внеску, цього, за словами наших шанованих гостей, вдалося досягти.
P.S. Викладачі літньої школи, зокрема, колишні наші земляки, підкреслювали велику допомогу влади Республіки Хорватія українській діаспорі, зокрема, для утримання літніх україномовних шкіл.
Іван Лендьєл
Прослухати пісню "А сорочка мамина - біла, біла"
{linkr:related;keywords:%C3%82%C2%AB%C3%90%C2%9C%C3%91%C2%80%C3%91%C2%96%C3%91%C2%8F%C3%82%C2%BB;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.