Про останній бій із залишками 12-ї Дебреценської дивізії, який стався 25 жовтня 1944 року, колишній командир партизанського з'єднання уродженець Лецовиці, що на Мукачівщині Василь Русин у своїй книзі «На крутих перевалах зорі назустріч» написав
і таке: «Не одним боєм випробовувалася сміливість колишнього студента учительської семінарії Івана Сабова з Чинадієва. І тільки у цьому, останньому, ворожі кулі не поминули його... З нашого боку, крім Миколи Глушка та Івана Сабова, загинули смертю хоробрих партизани Ілля Коневич з Чинадієва і Василь Русин з Пасіки... Ми поховали їх у той вікопомний день, коли над Закарпаттям замайорів прапор свободи. Рідна земля приймала полеглих воїнів, сама уже навіки вільна...». Партизани розгромили у тому бою фашистів, взяли в полон солдат і офіцерів, рештки гонведів, кидаючи зброю, втекли в Мукачево...
Як найбільшу святиню оберігають жителі Чинадієва могилу героїв-партизан Івана Сабова та Іллі Коновича. Золотими літерами на ній викарбувано напис: «Тут похоронені партизани Ілля Коневич та Іван Сабов, які у 1944 році загинули в боях проти фашистських загарбників». Тут ніколи не в'януть квіти. Сюди приходять дорослі і діти, літні й молоді, робітники, вчителі, школярі. Дорогою героїв ось уже 69-й рік крокують – хто по-юнацьки бадьоро і енергійно, а хто і по–старечому, розмірено, без поспіху. Вклонитися нетлінній пам'яті полеглих приїжджають гості з області, Мукачева, інших населених пунктів краю... Недавно, під час екскурсії в партизанський музей у Бабичі-Покуття, сюди, у сквер розташований у центрі Чинадієва, завітала група ветеранів Великої Вітчизняної війни і молодь – студенти й школярі. Серед них були учасники Великої Вітчизняної війни: воїн-фронтовик Володимир Чех, колишня партизанка, відмінник освіти України Галина Плахотник-Головко, полковник у відставці, відомий в нашому краї поет Михайло Шушкевич та інші.
Коли автобус із гостями зупинився, у сквері стало людно. Сюди прийшли жителі Чинадієва: ветерани, які ще пам'ятають день визволення краю від фашистської окупації, вчителі, школярі, працівники селищної ради, робітники найближчих підприємств... Девізом учасників походу по місцях бойової слави були слова: «Пам'ять – відновимо, минуле – пізнаємо, історію – дослідимо, совість – пробудимо, героїв – вшануємо, могили – впорядкуємо, віру – воскресимо, традиції – відтворимо, Україну – прославимо». Свята для нас, чинадіївців, могила завжди доглянута, заквітчана. Тож до неї наші гості з Мукачева поклали вінки й квіти. Відтак вчорашні-воїни захисники Вітчизни, а сьогодні ветерани, розуміючи, що тільки вони можуть донести до молоді усю правду – і героїчну і трагічну – про рокові-сорокові, звернулися до присутніх. Зокрема Галина Юріївна сказала:
Пам'ять народна, наче жива вода, воскрешає імена загиблих за рідну Вітчизну, свій народ. Як не можна долонею затулити сонця, так неможна погасити пам'ять у серці народному...
Володимир Лаврентійович послався на Костянтина Симонова й нагадав його слова про те, що про Велику Вітчизняну війну треба ще сто років говорити й писати, щоб молодь знала, що таке фашизм і якою ціною їх дідусям і прадідам дісталася Велика Перемога. А Михайло Якович прочитав кілька своїх поезій присвячених Великій Вітчизняній війні, героїчному подвигу нашого народу.
...Пам'ять нетлінна. Пройшло майже 69 років з часу визволення Закарпаття від фашистської окупації і визволення всієї української землі від загарбників. На жаль, із кожним днем все менше залишається серед нас тих, хто зі зброєю в руках виборював Перемогу. Тож нам, живим, треба поспішати. Негайно маємо у кожному населеному пункті, місті й селі записати спогади, відзняти на відео ще нині живущих ветеранів Великої Вітчизняної війни. Треба запросити до тої священної місії вчителів, учнів старших класів, сільську інтелігенцію. Таке знайомство з простими людьми – ветеранами війни і праці – стане неабияким кроком у напрямку виховання дітей та юнацтва у дусі справжнього патріотизму.
Як найбільшу святиню оберігають жителі Чинадієва могилу героїв-партизан Івана Сабова та Іллі Коновича. Золотими літерами на ній викарбувано напис: «Тут похоронені партизани Ілля Коневич та Іван Сабов, які у 1944 році загинули в боях проти фашистських загарбників». Тут ніколи не в'януть квіти. Сюди приходять дорослі і діти, літні й молоді, робітники, вчителі, школярі. Дорогою героїв ось уже 69-й рік крокують – хто по-юнацьки бадьоро і енергійно, а хто і по–старечому, розмірено, без поспіху. Вклонитися нетлінній пам'яті полеглих приїжджають гості з області, Мукачева, інших населених пунктів краю... Недавно, під час екскурсії в партизанський музей у Бабичі-Покуття, сюди, у сквер розташований у центрі Чинадієва, завітала група ветеранів Великої Вітчизняної війни і молодь – студенти й школярі. Серед них були учасники Великої Вітчизняної війни: воїн-фронтовик Володимир Чех, колишня партизанка, відмінник освіти України Галина Плахотник-Головко, полковник у відставці, відомий в нашому краї поет Михайло Шушкевич та інші.
Коли автобус із гостями зупинився, у сквері стало людно. Сюди прийшли жителі Чинадієва: ветерани, які ще пам'ятають день визволення краю від фашистської окупації, вчителі, школярі, працівники селищної ради, робітники найближчих підприємств... Девізом учасників походу по місцях бойової слави були слова: «Пам'ять – відновимо, минуле – пізнаємо, історію – дослідимо, совість – пробудимо, героїв – вшануємо, могили – впорядкуємо, віру – воскресимо, традиції – відтворимо, Україну – прославимо». Свята для нас, чинадіївців, могила завжди доглянута, заквітчана. Тож до неї наші гості з Мукачева поклали вінки й квіти. Відтак вчорашні-воїни захисники Вітчизни, а сьогодні ветерани, розуміючи, що тільки вони можуть донести до молоді усю правду – і героїчну і трагічну – про рокові-сорокові, звернулися до присутніх. Зокрема Галина Юріївна сказала:
Пам'ять народна, наче жива вода, воскрешає імена загиблих за рідну Вітчизну, свій народ. Як не можна долонею затулити сонця, так неможна погасити пам'ять у серці народному...
Володимир Лаврентійович послався на Костянтина Симонова й нагадав його слова про те, що про Велику Вітчизняну війну треба ще сто років говорити й писати, щоб молодь знала, що таке фашизм і якою ціною їх дідусям і прадідам дісталася Велика Перемога. А Михайло Якович прочитав кілька своїх поезій присвячених Великій Вітчизняній війні, героїчному подвигу нашого народу.
...Пам'ять нетлінна. Пройшло майже 69 років з часу визволення Закарпаття від фашистської окупації і визволення всієї української землі від загарбників. На жаль, із кожним днем все менше залишається серед нас тих, хто зі зброєю в руках виборював Перемогу. Тож нам, живим, треба поспішати. Негайно маємо у кожному населеному пункті, місті й селі записати спогади, відзняти на відео ще нині живущих ветеранів Великої Вітчизняної війни. Треба запросити до тої священної місії вчителів, учнів старших класів, сільську інтелігенцію. Таке знайомство з простими людьми – ветеранами війни і праці – стане неабияким кроком у напрямку виховання дітей та юнацтва у дусі справжнього патріотизму.
Михайло ТОВТИН, краєзнавець
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.