Минає 68-ма золото-багряна осінь з того часу, коли Закарпаття було визволене воїнами Червоної Армії, і прийняття в Мукачеві 26 листопада 1944 року на Першому з'їзді Народних Комітетів Закарпатської України історичного Маніфесту про возз'єднання Закарпаття з своєю матір'ю-Україною.
Відтак 29 червня 1945 року в Москві було підписано договір між урядами Радянського Союзу і Чехословацької Республіки, який підтвердив, практично реалізував рішення Першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України про вихід Закарпатської України зі складу Чехословаччини і возз'єднання її з Радянською Україною.
Після підписання договору голова Ради Народних Комісарів України Микита Хрущов у промові з цієї нагоди на УІІ сесії Верховної Ради УРСР сказав: «З великою радістю Радянська Україна обіймає своїх братів і сестер, трудівників Закарпатської України. Віднині і назавжди український народ уперше в своїй історії об'єднався у єдиній Українській державі».
Бажання закарпатців жити разом із єдинокровними братами особливо проявилося в період окупації Підкарпатської Русі гортіївською Угорщиною. А коли розпочалася Велика Вітчизняна війна закарпатці масово почали записуватися до чехословацьких військових частин сформованих на території СРСР, щоб у спільній боротьбі з червоноармійцями прискорити визволення рідного краю і розгром фашизму. Визволені закарпатці вперше в своїй багатовіковій історії дістали можливість самостійно вирішити питання про своє майбутнє, здійснити мрії багатьох поколінь нашого краю жити в єдиній Українській державі.
А в усіх містах і селах визволеного краю розгорнувся масовий рух за возз'єднання з єдинокровними братами по той бік Карпат. На зборах і мітингах ухвалювали рішення й резолюції про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Корінне населення, а це були не лише русини, але й представники багатьох інших народів краю: українці, словаки, угорці, євреї, німці, чехи, болгари, цигани... вирішило добровільно вступити в єдину сім'ю українського народу. Бо в цьому наші краяни бачили порятунок від національного і соціального гніту і запоруку національного збереження.
Для практичного втілення волевиявлення народних мас щодо соціального і національного визволення та возз'єднання Закарпатської України Радянською Україною було вирішено провести 26 листопада 1944 року в Мукачеві з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України. І одразу ж по всьому краю розгорнулася підготовка до велелюдної історичної події. У містах і селах на зборах обиралися на з'їзд кращі представники робітників, селян, трудової інтелігенції, священики православної та греко-католицької громад, підпільники, учасники партизанського руху... Повсюдно делегатам учасники зборів давали накази – голосувати тільки за возз'єднання з Україною.
І в цьому делегати свято виконали волю трудящих краю. Вони з величезним піднесенням ухвалили Маніфест, у першому пункті якого було зазначено: «Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю Великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословакії». Цей пункт Маніфесту, під яким після Першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України підписалося майже все доросле населення краю, став основоположним у договорі між урядами Радянського Союзу і Чехословацької Республіки. А слово «возз'єднання» стало восени 1944 і першої половини 1945 років головним в умах усіх закарпатців.
І сьогодні, з віддалі в 68 років, воля і прагнення жити в єдиній українській державі залишилися незмінними. Про це свідчать наслідки референдуму від 1 грудня 1991 року, коли 92 відсотки закарпатців підтвердили своє прагнення жити в незалежній Українській державі. А тоді, 68 років тому, після визволення і возз'єднання, наш край одержав відчутну допомогу від усіх братніх народів колишнього СРСР. Звичайно, найбільший внесок у розвиток промисловості, сільського господарства, науки, культури внесли наші єдинокровні брати по той бік Карпат. У щойно возз'єднаному краї будувалися нові промислові підприємства, школи, дитячі садки, лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії, клуби, бібліотеки, кінотеатри, відділення зв'язку, розвивалося сільське господарство, споруджувалися адміністративні й жилі будинки, заклади торгівлі, побутового обслуговування. В села прийшла електрика, газ, добротні дороги, набуло розвитку транспортне сполучення...
У рік возз'єднання було відкрито перший в нашому краї вищий навчальний заклад – Ужгородський державний (тепер Національний) університет. Замість запропонованих делегатами з'їзду «лісного та агрономічного інститутів» у 1946 році було відкрито лісотехнічний та Мукачівський сільськогосподарський технікуми. Саме в складі України наші земляки одержали можливість здобувати освіту в середніх та вищих навчальних закладах. Трудівники краю, інтелігенція, митці досягли справжніх висот в економіці, освіті, культурі, літературі, мистецтві, стали докторами, академіками, лауреатами державних премій, піднялися до висот державної діяльності. Щойно завершені вибори до Верховної Ради України показали, що в парламенті України є й депутати з нашого краю.
Визволення і возз'єднання Закарпаття з Україною стали запорукою виживання українців-русинів краю як етносу з його самобутнім національним колоритом, давніми, прадідівськими традиціями, звичаями. Традиції жити в мирі й злагоді, в одній збратаній сім'ї, свято зберігають усі народи багатонаціонального Закарпаття. Тут успішно працюють національно-культурні товариства угорців, росіян, німців, словаків, румунів, ромів, євреїв... Різними мовами ведеться викладання в школах, виходять у краї газети, журнали, звучать радіо- й телепередачі.
Відзначаючи 68 річницю Першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України, прийнятого ним Маніфесту про возз'єднання Закарпатської України з своєю матір'ю-Україною, ми з оптимізмом дивимося у своє майбутнє. Віримо, що Президент України, уряд, Верховна Рада разом з нашим працьовитим, сильним, розумним і талановитим народом подолають економічну кризу, вийдуть на шлях процвітання і добробуту, а Україна стане міцною і щасливою державою.
Після підписання договору голова Ради Народних Комісарів України Микита Хрущов у промові з цієї нагоди на УІІ сесії Верховної Ради УРСР сказав: «З великою радістю Радянська Україна обіймає своїх братів і сестер, трудівників Закарпатської України. Віднині і назавжди український народ уперше в своїй історії об'єднався у єдиній Українській державі».
Бажання закарпатців жити разом із єдинокровними братами особливо проявилося в період окупації Підкарпатської Русі гортіївською Угорщиною. А коли розпочалася Велика Вітчизняна війна закарпатці масово почали записуватися до чехословацьких військових частин сформованих на території СРСР, щоб у спільній боротьбі з червоноармійцями прискорити визволення рідного краю і розгром фашизму. Визволені закарпатці вперше в своїй багатовіковій історії дістали можливість самостійно вирішити питання про своє майбутнє, здійснити мрії багатьох поколінь нашого краю жити в єдиній Українській державі.
А в усіх містах і селах визволеного краю розгорнувся масовий рух за возз'єднання з єдинокровними братами по той бік Карпат. На зборах і мітингах ухвалювали рішення й резолюції про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Корінне населення, а це були не лише русини, але й представники багатьох інших народів краю: українці, словаки, угорці, євреї, німці, чехи, болгари, цигани... вирішило добровільно вступити в єдину сім'ю українського народу. Бо в цьому наші краяни бачили порятунок від національного і соціального гніту і запоруку національного збереження.
Для практичного втілення волевиявлення народних мас щодо соціального і національного визволення та возз'єднання Закарпатської України Радянською Україною було вирішено провести 26 листопада 1944 року в Мукачеві з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України. І одразу ж по всьому краю розгорнулася підготовка до велелюдної історичної події. У містах і селах на зборах обиралися на з'їзд кращі представники робітників, селян, трудової інтелігенції, священики православної та греко-католицької громад, підпільники, учасники партизанського руху... Повсюдно делегатам учасники зборів давали накази – голосувати тільки за возз'єднання з Україною.
І в цьому делегати свято виконали волю трудящих краю. Вони з величезним піднесенням ухвалили Маніфест, у першому пункті якого було зазначено: «Возз'єднати Закарпатську Україну зі своєю Великою матір'ю Радянською Україною і вийти зі складу Чехословакії». Цей пункт Маніфесту, під яким після Першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України підписалося майже все доросле населення краю, став основоположним у договорі між урядами Радянського Союзу і Чехословацької Республіки. А слово «возз'єднання» стало восени 1944 і першої половини 1945 років головним в умах усіх закарпатців.
І сьогодні, з віддалі в 68 років, воля і прагнення жити в єдиній українській державі залишилися незмінними. Про це свідчать наслідки референдуму від 1 грудня 1991 року, коли 92 відсотки закарпатців підтвердили своє прагнення жити в незалежній Українській державі. А тоді, 68 років тому, після визволення і возз'єднання, наш край одержав відчутну допомогу від усіх братніх народів колишнього СРСР. Звичайно, найбільший внесок у розвиток промисловості, сільського господарства, науки, культури внесли наші єдинокровні брати по той бік Карпат. У щойно возз'єднаному краї будувалися нові промислові підприємства, школи, дитячі садки, лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії, клуби, бібліотеки, кінотеатри, відділення зв'язку, розвивалося сільське господарство, споруджувалися адміністративні й жилі будинки, заклади торгівлі, побутового обслуговування. В села прийшла електрика, газ, добротні дороги, набуло розвитку транспортне сполучення...
У рік возз'єднання було відкрито перший в нашому краї вищий навчальний заклад – Ужгородський державний (тепер Національний) університет. Замість запропонованих делегатами з'їзду «лісного та агрономічного інститутів» у 1946 році було відкрито лісотехнічний та Мукачівський сільськогосподарський технікуми. Саме в складі України наші земляки одержали можливість здобувати освіту в середніх та вищих навчальних закладах. Трудівники краю, інтелігенція, митці досягли справжніх висот в економіці, освіті, культурі, літературі, мистецтві, стали докторами, академіками, лауреатами державних премій, піднялися до висот державної діяльності. Щойно завершені вибори до Верховної Ради України показали, що в парламенті України є й депутати з нашого краю.
Визволення і возз'єднання Закарпаття з Україною стали запорукою виживання українців-русинів краю як етносу з його самобутнім національним колоритом, давніми, прадідівськими традиціями, звичаями. Традиції жити в мирі й злагоді, в одній збратаній сім'ї, свято зберігають усі народи багатонаціонального Закарпаття. Тут успішно працюють національно-культурні товариства угорців, росіян, німців, словаків, румунів, ромів, євреїв... Різними мовами ведеться викладання в школах, виходять у краї газети, журнали, звучать радіо- й телепередачі.
Відзначаючи 68 річницю Першого з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України, прийнятого ним Маніфесту про возз'єднання Закарпатської України з своєю матір'ю-Україною, ми з оптимізмом дивимося у своє майбутнє. Віримо, що Президент України, уряд, Верховна Рада разом з нашим працьовитим, сильним, розумним і талановитим народом подолають економічну кризу, вийдуть на шлях процвітання і добробуту, а Україна стане міцною і щасливою державою.
Вікторія МІСЮК, заступник директора Державного навчального закладу «Мукачівський професійний ліцей», викладач історії
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.