Як зазначено в українському тлумачному словнику – заповіт – це особисте розпорядження спадкодавця на випадок смерті – стосовно порядку переходу його майна до конкретних осіб.
Законодавство нашої держави передбачає, що право вчинення заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (досягненням 18-річчя.
Заповіт може вчинити лише спадкодавець особисто.
За довіреністю чи через представника посвідчення заповіту – не допустиме.
При складанні заповіту, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які належать йому на момент складання заповіту, а також і ті права та обов'язки, які можуть належати йому в майбутньому. При цьому можна скласти заповіт щодо всього майна, або лише певних його частин.
Закон чітко визначає, що заповіт має бути складений у письмовій формі, обов'язково посвідчений нотаріусом чи іншою посадовою особою наділеною таким правом: капітаном корабля, головним лікарем медичної установи, начальником місця позбавлення волі, начальником слідчого ізолятора, командиром військової частини...
В усіх випадках заповіт має бути підписаний особисто заповідачем, вголос ним прочитано та зазначено місце і час його складання. Якщо у заповідача є якісь фізичні вади і не може підписати заповіт власноручно, то за його дорученням і в присутності нотаріуса може підписати за нього інша особа, Однак не має права підписувати за спадкодавця, на користь якої заповідається майно, нотаріус, інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом та члени їх сімей або близькі родичі. У випадку, коли за посвідченням заповіту звернувся незрячий громадянин, але письменний, він сам підписує заповіт. У такому випадку нотаріус має прочитати йому текст документа, про що робиться відповідна відмітка в ньому.
За звичай, заповіт складається не менше аніж у двох примірниках, обидва при цьому мають силу оригіналу. Один із примірників залишається на зберіганні у справах нотаріуса, а інший – у заповідача. Усі нотаріально посвідчені заповіти підлягають реєстрації у алфавітній книзі обліку заповітів та обов'язковій реєстрації у Спадковому реєстрі.
Слід знати, що до смерті заповідач може у будь-який час скасувати заповіт, шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса. Заповідач також має право у будь-який час скласти новий заповіт . При цьому слід пам'ятати, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю, або лише в тій частині, в якій він йому суперечить.
Законодавство нашої держави передбачає, що право вчинення заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (досягненням 18-річчя.
Заповіт може вчинити лише спадкодавець особисто.
За довіреністю чи через представника посвідчення заповіту – не допустиме.
При складанні заповіту, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які належать йому на момент складання заповіту, а також і ті права та обов'язки, які можуть належати йому в майбутньому. При цьому можна скласти заповіт щодо всього майна, або лише певних його частин.
Закон чітко визначає, що заповіт має бути складений у письмовій формі, обов'язково посвідчений нотаріусом чи іншою посадовою особою наділеною таким правом: капітаном корабля, головним лікарем медичної установи, начальником місця позбавлення волі, начальником слідчого ізолятора, командиром військової частини...
В усіх випадках заповіт має бути підписаний особисто заповідачем, вголос ним прочитано та зазначено місце і час його складання. Якщо у заповідача є якісь фізичні вади і не може підписати заповіт власноручно, то за його дорученням і в присутності нотаріуса може підписати за нього інша особа, Однак не має права підписувати за спадкодавця, на користь якої заповідається майно, нотаріус, інша службова чи посадова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом та члени їх сімей або близькі родичі. У випадку, коли за посвідченням заповіту звернувся незрячий громадянин, але письменний, він сам підписує заповіт. У такому випадку нотаріус має прочитати йому текст документа, про що робиться відповідна відмітка в ньому.
За звичай, заповіт складається не менше аніж у двох примірниках, обидва при цьому мають силу оригіналу. Один із примірників залишається на зберіганні у справах нотаріуса, а інший – у заповідача. Усі нотаріально посвідчені заповіти підлягають реєстрації у алфавітній книзі обліку заповітів та обов'язковій реєстрації у Спадковому реєстрі.
Слід знати, що до смерті заповідач може у будь-який час скасувати заповіт, шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса. Заповідач також має право у будь-який час скласти новий заповіт . При цьому слід пам'ятати, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній повністю, або лише в тій частині, в якій він йому суперечить.
Ванда ОЛЕГАШ, державний нотаріус Мукачева
