Нагадаю, що спадкоємство – це перехід прав та обов'язків а також майна спадкодавця, в разі його смерті, до спадкоємця (іншої особи) у порядку, передбаченим чинним законодавством України. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця
і народженні живими після відкриття спадщини.
Наше законодавство передбачає, що юридичні особи, держава, територіальні громади можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. А фізичні особи можуть стати спадкоємцями незалежно від віку, статі, стану здоров'я... Треба пам'ятати, що спадкоємці, які бажають прийняти спадщину і не можуть постійно проживати із спадкодавцем, подають до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Законодавець визнав неповнолітніх, малолітніх дітей, а також недієздатних та обмежено дієздатних осіб такими, що автоматично прийняли спадщину незалежно від місця їх проживання і від того чи подавали вони заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін, окрім випадку відмови їх представників від прийняття ними спадщини і згоди опікунської ради на таку відмову. Заяви про прийняття спадщини від малолітніх осіб та осіб, що визнані судом недієздатними, подають їх батьки чи усиновлювачі, опікуни...
Неповнолітня дитина, яка досягла 14-річного віку, має право подати таку заяву без згоди батьків або піклувальника.
А ось батьки, за нашим законом, після смерті дітей не мають право на спадкування, у тому випадку, коли вони були позбавлені судом батьківських прав і не поновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки, повнолітні діти, інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них законом обов'язків щодо утримання спадкодавця. Але ці обставини мають бути встановлені судом.
Свобода нотаріальних розпоряджень, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України, обмежується в інтересах малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх але непрацездатних дітей спадкодавця, а також його непрацездатного подружжя та його непрацездатних батьків. Це обмеження полягає в тому, що згадані особи успадковують, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка би належала кожному з них у разі спадкування за законом. Сказане стосується непрацездатних жінок, які досягли 55 років, чоловіків – 60 років, інвалідів І, ІІ і ІІІ груп – незалежно від призначення їм пенсії. Нагадую, що в цьому випадку право на отримання обов'язкової частки не залежить від згоди інших спадкоємців.
Наше законодавство передбачає, що юридичні особи, держава, територіальні громади можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. А фізичні особи можуть стати спадкоємцями незалежно від віку, статі, стану здоров'я... Треба пам'ятати, що спадкоємці, які бажають прийняти спадщину і не можуть постійно проживати із спадкодавцем, подають до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Законодавець визнав неповнолітніх, малолітніх дітей, а також недієздатних та обмежено дієздатних осіб такими, що автоматично прийняли спадщину незалежно від місця їх проживання і від того чи подавали вони заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін, окрім випадку відмови їх представників від прийняття ними спадщини і згоди опікунської ради на таку відмову. Заяви про прийняття спадщини від малолітніх осіб та осіб, що визнані судом недієздатними, подають їх батьки чи усиновлювачі, опікуни...
Неповнолітня дитина, яка досягла 14-річного віку, має право подати таку заяву без згоди батьків або піклувальника.
А ось батьки, за нашим законом, після смерті дітей не мають право на спадкування, у тому випадку, коли вони були позбавлені судом батьківських прав і не поновлені у цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки, повнолітні діти, інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них законом обов'язків щодо утримання спадкодавця. Але ці обставини мають бути встановлені судом.
Свобода нотаріальних розпоряджень, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України, обмежується в інтересах малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх але непрацездатних дітей спадкодавця, а також його непрацездатного подружжя та його непрацездатних батьків. Це обмеження полягає в тому, що згадані особи успадковують, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка би належала кожному з них у разі спадкування за законом. Сказане стосується непрацездатних жінок, які досягли 55 років, чоловіків – 60 років, інвалідів І, ІІ і ІІІ груп – незалежно від призначення їм пенсії. Нагадую, що в цьому випадку право на отримання обов'язкової частки не залежить від згоди інших спадкоємців.
Ванда ОЛЕГАШ, державний нотаріус Мукачева
Настіпні новини:
- Про необхідність правильного оформлення документів для поїздки за корд…
- ЧИ НЕ ШКІДЛИВО ГРАТИСЯ З ТВАРИНАМИ?
- ЩОБ НЕ ЗІПСУВАТИ СВІТЛЕ СВЯТО!
Попередні новини:
