Львів - його заснував Данило Галицький і назвав на честь свого сина Лева. І недарма. Туристи з усього світу їдуть туди аби поблукати по його чудовим вуличкам, побувати у архітектурно-історичних місцях та
просто помилуватися його пейзажем.
Гуртківці Мукачевського Будинку школярів не виняток. Нещодавно вони побували в цьому загадковому місті з метою відвідування Львівського національного університету імені Івана Франка. Ця дводенна подорож викликала багато емоцій та почуттів. Щоб передати їх невистачить слів. Адже велика радість, як і велике горе, безмовна...
Окрім мети відвідування університету юні журналісти встигли відпочити, буваючи у історичних місцях Львова. Усі вулиці, кожна споруда, були наділені великим почуттям відданності, єдності та любові. Як я обожнюю Львів! Це дивовижне місто! У ньому ти незалежний... Тебе постійно надихає його краса. місце, де завжди почуваєш себе потрібним. Де у кожного є свої маленькі таємниці, перемоги та поразки. Місто, де завжди тебе приймуть, як рідного...
Для початку ми відвідали Ратушу. Піднявшись сходами (їх було рівно триста шість), почуваєш, що вже немає сил, але ривком опиняєшся там... Там, де нібито немає початку та кінця Львова. Ти бачиш все. Кожну вулицю, споруду, будинок, алею... Ми не пожалкували, що втратили стількі сил для подолання сходів. Ми побачили красу від якої неможливо відірвати погляду... Далі ми вирушили у музей. Такий гарний, незвичайний. Побачили безліч картин. Місце їх знаходження було дивовижне! Ніби потрапляєш до палацу, який освітлюється єдиними свічками. Під вечір ми завітали на ковзанку. Було чудово! Можу сказати вечірній Львів має незвичайну красу... Так і закінчувався наш перший день екскурсій.
На наступний день після відвідування факультету журналістики, ми завітали на новорічний ярмарок. Чого там тільки не було! Усе місце палало новорічним настроєм! Бували й у крамниці "Шоколадниця", де було стільки солодощів різного розміру, вигляду, смаку...
Наша подорож підходила до кінця. Як говориться: - "В гостях добре, а в дома краще"! А рідний дім для мене Мукачево.
Як писалося у заповідях матері Терези: - "Посмішка нічого не коштує, але багато дає. Вона збагачує тих хто її отримує, не обідняючи при цьому тих, хто її дарує". А Львів дарував нам посмішки, чим ми йому безмежно вдячні!!!
Гуртківці Мукачевського Будинку школярів не виняток. Нещодавно вони побували в цьому загадковому місті з метою відвідування Львівського національного університету імені Івана Франка. Ця дводенна подорож викликала багато емоцій та почуттів. Щоб передати їх невистачить слів. Адже велика радість, як і велике горе, безмовна...
Окрім мети відвідування університету юні журналісти встигли відпочити, буваючи у історичних місцях Львова. Усі вулиці, кожна споруда, були наділені великим почуттям відданності, єдності та любові. Як я обожнюю Львів! Це дивовижне місто! У ньому ти незалежний... Тебе постійно надихає його краса. місце, де завжди почуваєш себе потрібним. Де у кожного є свої маленькі таємниці, перемоги та поразки. Місто, де завжди тебе приймуть, як рідного...
Для початку ми відвідали Ратушу. Піднявшись сходами (їх було рівно триста шість), почуваєш, що вже немає сил, але ривком опиняєшся там... Там, де нібито немає початку та кінця Львова. Ти бачиш все. Кожну вулицю, споруду, будинок, алею... Ми не пожалкували, що втратили стількі сил для подолання сходів. Ми побачили красу від якої неможливо відірвати погляду... Далі ми вирушили у музей. Такий гарний, незвичайний. Побачили безліч картин. Місце їх знаходження було дивовижне! Ніби потрапляєш до палацу, який освітлюється єдиними свічками. Під вечір ми завітали на ковзанку. Було чудово! Можу сказати вечірній Львів має незвичайну красу... Так і закінчувався наш перший день екскурсій.
На наступний день після відвідування факультету журналістики, ми завітали на новорічний ярмарок. Чого там тільки не було! Усе місце палало новорічним настроєм! Бували й у крамниці "Шоколадниця", де було стільки солодощів різного розміру, вигляду, смаку...
Наша подорож підходила до кінця. Як говориться: - "В гостях добре, а в дома краще"! А рідний дім для мене Мукачево.
Як писалося у заповідях матері Терези: - "Посмішка нічого не коштує, але багато дає. Вона збагачує тих хто її отримує, не обідняючи при цьому тих, хто її дарує". А Львів дарував нам посмішки, чим ми йому безмежно вдячні!!!
Євгенія Семененко, гурток "Юні журналісти", Мукачівський Будинок школярів
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.