Мукачівська Ратуша

Стаття №150 СКУ визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Вони мають забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. За згаданою вище статтею забороняється будь-яка експлуатація батьками своєї дитини та фізичні покарання.
Дитина, в разі порушення її прав або інтересів, має право звернутись до органів опіки та піклування, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. За частиною 4-ю статті 152 СКУ після досягнення 14-річного віку вона може звертатися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду. В СКУ передбачено декілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування:

1.Усиновлення (удочеріння);

2.Передача під опіку та піклування;

3. Передача в сім'ю іншої особи – патронажного вихователя;

4. Влаштування в прийомну сім'ю та в будинок сімейного типу.
З метою практичного здійснення заходів щодо забезпечення прав і свобод дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, запроваджено нову форму родинного виховання – прийомна сім'я. За такої форми родинного виховання для дітей, позбавлених батьківського піклування, суттєво змінились умови перебування – дитина знаходиться не в інтернаті або дитячій установі, а в конкретній сім'ї.
Прийомною вважається сім'я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Вони проживають і виховуються там до досягнення ними 18-річного віку, а в разі навчання в ПТУ або виші – до його закінчення. Рішення про створення прийомної сім'ї приймає виконавчий комітет міської ради, районна рада або районна рада в містах з держадміністраціями. Прийомні батьки та орган, який прийняв відповідне рішення, укладають договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї.
На жаль національне законодавство про права дитини носить більш декларативний ніж практичний характер. В Україні не напрацьовано чіткий національний механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням норм законодавства про права дитини. Практична реалізація нормативно-правових, конституційних актів стикається з серйозними перешкодами в політичній та економічній сферах, галузях охорони здоров'я та освіти.
На сучасному етапі розвитку першочерговим завданням для нашої держави є створення такої юридичної бази захисту прав і свобод дітей, яка б повною мірою відповідала міжнародним вимогам і забезпечувала реалізацію прав кожної дитини, а також механізм захисту цих прав у випадку їх порушення.