Школу учні називають другою домівкою. І це справді так. Адже саме тут діти проводять велику частину життя. Сюди вони приходять малюками, крок за кроком йдуть сходинками, які ведуть у світ чарівного, прекрасного. Тут проходить
дитинство, юність. Тут вчаться дружбі і взаєморозумінню, відвертості, тут відкривається їхнє серце для першого кохання... Тому і не дивно, що шкільні роки залишають найяскравіші, хвилюючі спогади, надихаючи до творчості...
Рідна школа... Пройшло 11 років з того часу, коли я вперше переступила її поріг. Тоді очі мої світилися цікавістю і дитячим захопленням. Я навіть не могла собі уявити, що школа стане моєю другою домівкою. Час минав, ніхто з нас, мабуть, не забуде цих чудових навчальних днів.
Саме в школі ми навчилися писати, читати, жити. Уже з першого класу вчителі намагалися вкладати в нас усе: глибокі знання з різноманітних предметів, частину своєї душі, закладаючи в наші душі добро, ласку, чесність, розум. Гадаю,що їх праця не булла марною.
Ми вже стали дорослими людьми, перед нами важливий вибір майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник, і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов'ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. Як би не склалася доля, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам'ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, рідну школу.
Останній урок в школі, останній дзвінок... Ось довгожданий випускний, впевнена, що він запам'ятовується на все життя, як справжнє свято,на якому хочеться виглядати неперевершено. Длякожної з нас дуже важливо одягнути те саме, єдине плаття, в якому запам'ятаєшся своїм однокласникам прекрасною феєю. А хлопці в цей день виглядають, як справжні джентльмени.
Перед нами не тільки останній дзвінок,вступні іспити,зовнішне тестування. Ми одинадцятикласники готуємо святкову програму на Випускний бал, репетируємо танець, до останнього дзвінка.
І тут розпочинається святкування цього довгоочікуваного дня. Спочатку, ми безперечно, пливемо у прощальному вальсі, в якому поринули у спогади, мрії, сподівання, ми відчуємо і радість, і смуток, і печаль і певні сподівання.
Навколо не тільки радість, але й сум: нарешті хтось наважується освідчитися в коханні, а хтось просто радіє, що все це нарешті завершиться. На світанок всі щасливо підуть зустрічати схід сонця. Ро-ман-ти-ка...
Мабуть, в голові у кожного з нас думки : прощай, наша школо, прощайте, дні незабутні, неповторні. Вчорашня школярська молодь, хороводить, полохає спокій на вулицях, йде у самостійне доросле життя. Як то радісно тебе стрічати, як важко прощатися-проводжати...
{linkr:related;keywords:%C3%90%C2%BE%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%96%C3%90%C2%B9+%C3%90%C2%B4%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%96%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BE%C3%90%C2%BA;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}Рідна школа... Пройшло 11 років з того часу, коли я вперше переступила її поріг. Тоді очі мої світилися цікавістю і дитячим захопленням. Я навіть не могла собі уявити, що школа стане моєю другою домівкою. Час минав, ніхто з нас, мабуть, не забуде цих чудових навчальних днів.
Саме в школі ми навчилися писати, читати, жити. Уже з першого класу вчителі намагалися вкладати в нас усе: глибокі знання з різноманітних предметів, частину своєї душі, закладаючи в наші душі добро, ласку, чесність, розум. Гадаю,що їх праця не булла марною.
Ми вже стали дорослими людьми, перед нами важливий вибір майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник, і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов'ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. Як би не склалася доля, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам'ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, рідну школу.
Останній урок в школі, останній дзвінок... Ось довгожданий випускний, впевнена, що він запам'ятовується на все життя, як справжнє свято,на якому хочеться виглядати неперевершено. Длякожної з нас дуже важливо одягнути те саме, єдине плаття, в якому запам'ятаєшся своїм однокласникам прекрасною феєю. А хлопці в цей день виглядають, як справжні джентльмени.
Перед нами не тільки останній дзвінок,вступні іспити,зовнішне тестування. Ми одинадцятикласники готуємо святкову програму на Випускний бал, репетируємо танець, до останнього дзвінка.
І тут розпочинається святкування цього довгоочікуваного дня. Спочатку, ми безперечно, пливемо у прощальному вальсі, в якому поринули у спогади, мрії, сподівання, ми відчуємо і радість, і смуток, і печаль і певні сподівання.
Навколо не тільки радість, але й сум: нарешті хтось наважується освідчитися в коханні, а хтось просто радіє, що все це нарешті завершиться. На світанок всі щасливо підуть зустрічати схід сонця. Ро-ман-ти-ка...
Мабуть, в голові у кожного з нас думки : прощай, наша школо, прощайте, дні незабутні, неповторні. Вчорашня школярська молодь, хороводить, полохає спокій на вулицях, йде у самостійне доросле життя. Як то радісно тебе стрічати, як важко прощатися-проводжати...
Добрай Яна, Мукачівський ліцей Мукачівської міської ради Закарпатської області, для "Мукачівської Ратуші"
Настіпні новини:
- МІСТО НАД ЛАТОРИЦЕЮ ВІДСВЯТКУВАЛО СВОЄ 1117-РІЧЧЯ
- І ВІДКРИЛИСЬ ДВЕРІ В ДАЛЕКУ ДОРОГУ
- НАЗВАНО ІМЕНА НОВИХ ПОЧЕСНИХ ГРОМАДЯН МУКАЧЕВА
Попередні новини:
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.