Наступна субота, 14 січня – багатий на свята день. Православні й греко-католицькі вірники відзначають Обрізання Господнє, або Наречення Господа нашого. Християнська церква у цей день вшановує пам'ять про архієпископа
Кесарії Кападокійської, розташованої на території Малої Азії Василія Великого ( 329 – 379 р.р.). І вже традиційно в народі святкують Старий Новий рік.
Як відомо з святого письма, на восьмий день від Народження Немовлятко-Христа віднесли в храм, де над Ним, у відповідності із старозавітним законом, що стосувався усіх немовлят чоловічої статі та іудейськими традиціями, вчинили обряд обрізання. При цьому немовлят нарікали. Як відомо, Матері Господа нашого Приснодіві Марії, ще в день Благовіщення архангел Гавриїл повідомив, що народжений нею буде йменуватися Іісус. Тож після церковного обряду Спаситель світу одержав ім'я Іісус Христос. Тому й свято називається Обрізання й наречення (найменування) Господа нашого, Спасителя світу Ісуса Христа.
Про святителя, архієпископа Кесарії Кападокійської із святого письма взнаємо, що був цей чоловік пристрасним проповідником вчення Христового. З його волі та участі було засновано чернецтво. Архієпископ заснував перші два монастирі – чоловічий та жіночий. А ще він допомагав нужденним, хворим, немічним, інвалідам. У кожному окрузі своєї митрополії він заснував будинки для прочан, що йшли молитися у храми Господні, організував перші будинки-приюти для одиноких, хворих, бідних людей. А ще Василій Великий зажив слави й визнання як ревний проповідник і захисник віри Христової. Він допомагав тим, хто хотів пізнати віру християнську, закликав вірників до терпіння, смирення і мужності.
У нас на Україні 14 січня, у день Василія Великого, який вважався покровителем землеробства, колядники (вінчувальники, посівальники) бажали господарям усіляких благ. Оскільки в народі відзначали в цей день і третє свято – Старий Новий рік, то супроводжувалися дії щедрувальників магічними діями – посіванням дому зернами жита, пшениці, ячменю, вівса:
Сію, вію, посіваю,
з Старим Новим роком вас вітаю!
Щоб усі були здорові. Щоб доїлися корови.
Щоб в хліві були телята.
Свині, гуси, сало, м'ясо,
Сир, сметана, шинка і копченії ковбаси.
Щоб господар був дбайливий,
не пиячив здуру!
Щоби діти не хворіли, добре неслись кури.
Щоб онуки щебетали, милі та хороші,
Щоб у жінки і в гаманці водилися гроші.
Щоб ні в кого і ніколи не боліла спина,
Ну, а нам за цю колядку
дайте щось в торбину.
Будьте завжди при здоров'ї, веселі, завзяті!
Щоб вареники в сметані завжди були в хаті!
В народі було повір'я, що в цей день дівчата не мали права першими заходити до чужої хати. І тому дуже раділи, коли перши щедрувальником був хлопець. А ще в миску (тазик) в якому споліскували обличчя холодною водою з криниці клали копійки, щоб бути при грошах цілий рік.
Того й вам бажаємо, дорогі читачі «Мукачівської Ратуші»!
Як відомо з святого письма, на восьмий день від Народження Немовлятко-Христа віднесли в храм, де над Ним, у відповідності із старозавітним законом, що стосувався усіх немовлят чоловічої статі та іудейськими традиціями, вчинили обряд обрізання. При цьому немовлят нарікали. Як відомо, Матері Господа нашого Приснодіві Марії, ще в день Благовіщення архангел Гавриїл повідомив, що народжений нею буде йменуватися Іісус. Тож після церковного обряду Спаситель світу одержав ім'я Іісус Христос. Тому й свято називається Обрізання й наречення (найменування) Господа нашого, Спасителя світу Ісуса Христа.
Про святителя, архієпископа Кесарії Кападокійської із святого письма взнаємо, що був цей чоловік пристрасним проповідником вчення Христового. З його волі та участі було засновано чернецтво. Архієпископ заснував перші два монастирі – чоловічий та жіночий. А ще він допомагав нужденним, хворим, немічним, інвалідам. У кожному окрузі своєї митрополії він заснував будинки для прочан, що йшли молитися у храми Господні, організував перші будинки-приюти для одиноких, хворих, бідних людей. А ще Василій Великий зажив слави й визнання як ревний проповідник і захисник віри Христової. Він допомагав тим, хто хотів пізнати віру християнську, закликав вірників до терпіння, смирення і мужності.
У нас на Україні 14 січня, у день Василія Великого, який вважався покровителем землеробства, колядники (вінчувальники, посівальники) бажали господарям усіляких благ. Оскільки в народі відзначали в цей день і третє свято – Старий Новий рік, то супроводжувалися дії щедрувальників магічними діями – посіванням дому зернами жита, пшениці, ячменю, вівса:
Сію, вію, посіваю,
з Старим Новим роком вас вітаю!
Щоб усі були здорові. Щоб доїлися корови.
Щоб в хліві були телята.
Свині, гуси, сало, м'ясо,
Сир, сметана, шинка і копченії ковбаси.
Щоб господар був дбайливий,
не пиячив здуру!
Щоби діти не хворіли, добре неслись кури.
Щоб онуки щебетали, милі та хороші,
Щоб у жінки і в гаманці водилися гроші.
Щоб ні в кого і ніколи не боліла спина,
Ну, а нам за цю колядку
дайте щось в торбину.
Будьте завжди при здоров'ї, веселі, завзяті!
Щоб вареники в сметані завжди були в хаті!
В народі було повір'я, що в цей день дівчата не мали права першими заходити до чужої хати. І тому дуже раділи, коли перши щедрувальником був хлопець. А ще в миску (тазик) в якому споліскували обличчя холодною водою з криниці клали копійки, щоб бути при грошах цілий рік.
Того й вам бажаємо, дорогі читачі «Мукачівської Ратуші»!
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.