У теплім, затишнім двоповерховім будинку на вулиці Василя Стуса в Мукачеві розташувався Мукачівський міський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких, непрацездатних громадян. У зручному фотелі в ігровому залі всівся Карло Т. Вік його одразу й не визначиш, але
густа борода лопатою, свідчить що прожив він не мало. Розпитую його, як опинився тут?
– Не дай Боже, нікому дожити до того, щоб чужі люди пропонували тобі тарілку супу чи каші з биточками... Був у мене свій дім, двох синів виростив, оженилися. Тепер у них свої діти. Переписав я на старшого будинок. І сьогодні забули сини за обіцянку утримувати мене до скону днів моїх. Вигнали немічного на вулицю. Тут я ніколи не був. Не відав про сиротинець для літніх людей. Влітку й восени роботу й нічліг знаходив. Але тепер, як вдарили нечувані морози, і я сидів на автобусній зупинці втрачаючи будь-яку надію на порятунок, проїжджала патрульна машина міліції. Вони й доставили мене сюди. А тут обігріли, нагодували, дали змогу переждати холоди.
Іван Герцуський, директор закладу пояснив, що згаданий центр, створений за сприяння міської влади, діє уже не перший рік. Тут щоденно одержують гаряче харчування понад сто нужденних мукачівців. І понад 120 осіб перебувають під патронажем вдома. Водій Василь Дербак ледве встигає разом з працівницями центру Зоєю Водяницькою, Іриною Шелембою, Жанною Обискаловою об'їздити усі квартир прикутих до ліжка, самотніх, одиноких мукачівців.
– Таких милосердних, уважних людей я в житті не зустрічала, – каже відвідувачка центру Магдалина В. – Тут харчуюся уже не перший рік. Персонал завжди привітний до нас, страви смачні, поживні... Тепер у мене тут є друзі і з ними ми одна сім'я. Спасибі працівникам цього центру, який став для нас смислом життя... Особлива подяка кухарям Аллі Ейдер та Ірині Машико за турботу про нас, за смачні страви і гарячі напої. Вони не тільки годують нас, але й по-домашньому зігрівають душу...
Дмитро С. додає:
– Щоб і ми відчули якусь святковість, то в державні й релігійні празники нам тут готують особливі обіди – з домашньою випічкою, компотами. А коли в когось ювілей, то винуватця торжества вшановують по-особливому. Дай Бог міцного здоров'я Івану Петровичу за турботу до нас.
Адальберт Т. каже:
– Коли померла дружина, і після піврічного перебування в лікарні я повернувся додому, не хотілося жити. Та поки я доліковувався вдома, мене щодня навідували працівниці центру. Привозили смачні наїдки. А як видужав, сам почав приходити на вулицю Стуса. Тепер цей заклад вважаю другою своєю домівкою. Спасибі міському голові Золтану Ленд'єлу за те, що турбується про нужденних...
Завідуючий відділенням, заступник директора центру Петро Петрусь розповів:
– Як тільки на Україну посунули жорстокі морози, ми зваживши на свої можливості без додаткового фінансування почали готувати бутерброди й гарячі напої для ще більш як ста нужденних.
...У працівників центру чимало проблем. Давно назріла потреба провести тут ремонт. Тоді можна б відкрити тут кімнату-дві на 10 – 20 ліжок для ночівлі. І фінансування не зашкодило б збільшити. Все це буде. Але дорога ложка до обіду, як і допомога нужденним за лютих морозів. Про неї дбають люди самовіддані, милосердні, добрі душею і серцем. Поки ми розмовляли, обідній зал заповняли нужденні і звідти долинали запахи смачних страв...
– Не дай Боже, нікому дожити до того, щоб чужі люди пропонували тобі тарілку супу чи каші з биточками... Був у мене свій дім, двох синів виростив, оженилися. Тепер у них свої діти. Переписав я на старшого будинок. І сьогодні забули сини за обіцянку утримувати мене до скону днів моїх. Вигнали немічного на вулицю. Тут я ніколи не був. Не відав про сиротинець для літніх людей. Влітку й восени роботу й нічліг знаходив. Але тепер, як вдарили нечувані морози, і я сидів на автобусній зупинці втрачаючи будь-яку надію на порятунок, проїжджала патрульна машина міліції. Вони й доставили мене сюди. А тут обігріли, нагодували, дали змогу переждати холоди.
Іван Герцуський, директор закладу пояснив, що згаданий центр, створений за сприяння міської влади, діє уже не перший рік. Тут щоденно одержують гаряче харчування понад сто нужденних мукачівців. І понад 120 осіб перебувають під патронажем вдома. Водій Василь Дербак ледве встигає разом з працівницями центру Зоєю Водяницькою, Іриною Шелембою, Жанною Обискаловою об'їздити усі квартир прикутих до ліжка, самотніх, одиноких мукачівців.
– Таких милосердних, уважних людей я в житті не зустрічала, – каже відвідувачка центру Магдалина В. – Тут харчуюся уже не перший рік. Персонал завжди привітний до нас, страви смачні, поживні... Тепер у мене тут є друзі і з ними ми одна сім'я. Спасибі працівникам цього центру, який став для нас смислом життя... Особлива подяка кухарям Аллі Ейдер та Ірині Машико за турботу про нас, за смачні страви і гарячі напої. Вони не тільки годують нас, але й по-домашньому зігрівають душу...
Дмитро С. додає:
– Щоб і ми відчули якусь святковість, то в державні й релігійні празники нам тут готують особливі обіди – з домашньою випічкою, компотами. А коли в когось ювілей, то винуватця торжества вшановують по-особливому. Дай Бог міцного здоров'я Івану Петровичу за турботу до нас.
Адальберт Т. каже:
– Коли померла дружина, і після піврічного перебування в лікарні я повернувся додому, не хотілося жити. Та поки я доліковувався вдома, мене щодня навідували працівниці центру. Привозили смачні наїдки. А як видужав, сам почав приходити на вулицю Стуса. Тепер цей заклад вважаю другою своєю домівкою. Спасибі міському голові Золтану Ленд'єлу за те, що турбується про нужденних...
Завідуючий відділенням, заступник директора центру Петро Петрусь розповів:
– Як тільки на Україну посунули жорстокі морози, ми зваживши на свої можливості без додаткового фінансування почали готувати бутерброди й гарячі напої для ще більш як ста нужденних.
...У працівників центру чимало проблем. Давно назріла потреба провести тут ремонт. Тоді можна б відкрити тут кімнату-дві на 10 – 20 ліжок для ночівлі. І фінансування не зашкодило б збільшити. Все це буде. Але дорога ложка до обіду, як і допомога нужденним за лютих морозів. Про неї дбають люди самовіддані, милосердні, добрі душею і серцем. Поки ми розмовляли, обідній зал заповняли нужденні і звідти долинали запахи смачних страв...
Михайло БЕЙРЕШ
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.