Нерідко задумуюся: чи вижила б людина на Землі, коли б не було лісів? Бо «зелене золото» планети – це не тільки складова екологічної системи і окраса рідної землі. Ліс – рятує в літню спеку, дає тепло в холодну зиму, збагачує планету чистим, насиченим киснем, дає людині житло, меблі, їжу, є надійним прихистком для тварин, у ньому ростуть лікарські рослини...
Ліс може багато дати людині, одного тільки не може – захистити себе від варварських вирубувань. Задуматись варто: за історичний період існування людини на Землі знищено понад 500 мільйонів гектарів лісів. За оцінками Міжнародної спілки охорони природи кожної години вирубується понад 20 гектарів лісу. А скільки садять деревцят замість вирубаних? Про це й екологи ні пари з вуст.
За площею лісів наша область займає третє місце в Україні, після Житомирської і Рівненської областей. За оцінками спеціалістів Закарпаття є найбільш лісистим краєм. На одного жителя припадає близько пів гектара лісу. Це тому, що наші діди, батьки виховували в нас повагу до лісу. Більшість сільських хат опалювалося хмизом. Його дбайливо збирали, очищуючи навіть нетрі від завалів. Свиней вигодовували жолудями й насінням бука. Щоб домашній худобі було затишно взимку, ліс очищали від листя й робили його запаси в кожному селянському господарстві. Для будівництва вирубували тільки ті дерева, на які вказав лісник. Одне слово, відчувалося, що наші предки ставилися до лісу як до друга.
Сьогодні з тривогою спостерігаю в теленовинах, як горять-палають ліси. І не стільки тут винувата спека, як бездумне поводження людей з вогнем. Який «відпочинок» у лісі обходиться без спиртного, без традиційного багаття, на якому смажать шашлики, печуть картоплю... Навіть, коли вогонь погас, то на тимчасовій стоянці відпочиваючих знайдете поліетиленову тару, консервні банки, бите скло, побачите поламані кущі, на потічку сизі плями від помитого автомобіля. Діють «цивілізовані» відпочивальники за принципом – після нас хоч потоп. Бо ні вони, ні інші «шанувальники природи» сюди більше не прийдуть, пошукають інше, гарніше містечко для «спілкування з природою».
А скільки побутового сміття викидається в ліс. Страшно заходити в ліси на околицях Мукачева, та й деяких сіл! Сміття «заховати» в ліс приносять, привозять автомобілями. Тут відходи від будівництва. Уламки бетону і цегли, скло, залишки мастила й інший непотріб. На жаль, варварське ставлення до лісу залишається майже безкарним. І поки так буде, то ліс гинутиме не тільки від безконтрольних варварських вирубок, а й хвороб. Так, дерева, як і люди, також хворіють і гинуть. А з ними пропадає рятівна для людини лісова фауна і флора.
Два роки тому побував у Чехословаччині, перед тим відвідав Австрію, Німеччину. І був щиро здивований, коли побачив справді господарське ставлення до нашого зеленого друга. Усі стежки в лісі чистенькі, не засмічені, опале листя акуратно прибране, лісові мешканці, олені, кабани, козулі – вільно гуляють, всюди годівниці. Одне слово, до лісу ставлення як до справжнього друга. Як мені розповідали, браконьєр у ліс не посуне, бо за вбиту лісову тварину карають дуже суворо. Лісові потічки охайні, вода в них чистенька. І у вихідні сюди відпочиваючі приїздять не набити утробу наїдками й напоями, а справді відпочити, помилуватися красою, подивитися на лісову живність, посидіти в спеціально споруджених місцях відпочинку...
Чи можемо й ми так чинити? Звичайно. Але для цього треба не декларувати свою любов до лісу. А практично доказати, що ми дбайливі господарі. І, найперше, треба відновити в сільських школах діяльність загонів юних лісівників. І уроки праці можна використати на користь лісові та його мешканцям. І дорослим, у першу чергу керівникам райдержадміністрацій, слід пам'ятати, що Карпатські ліси – це не лише невичерпне джерело забезпечення деревообробних підприємств унікальною деревиною, а й унікальні можливості для оздоровлення людей, рекреації та туризму.
За площею лісів наша область займає третє місце в Україні, після Житомирської і Рівненської областей. За оцінками спеціалістів Закарпаття є найбільш лісистим краєм. На одного жителя припадає близько пів гектара лісу. Це тому, що наші діди, батьки виховували в нас повагу до лісу. Більшість сільських хат опалювалося хмизом. Його дбайливо збирали, очищуючи навіть нетрі від завалів. Свиней вигодовували жолудями й насінням бука. Щоб домашній худобі було затишно взимку, ліс очищали від листя й робили його запаси в кожному селянському господарстві. Для будівництва вирубували тільки ті дерева, на які вказав лісник. Одне слово, відчувалося, що наші предки ставилися до лісу як до друга.
Сьогодні з тривогою спостерігаю в теленовинах, як горять-палають ліси. І не стільки тут винувата спека, як бездумне поводження людей з вогнем. Який «відпочинок» у лісі обходиться без спиртного, без традиційного багаття, на якому смажать шашлики, печуть картоплю... Навіть, коли вогонь погас, то на тимчасовій стоянці відпочиваючих знайдете поліетиленову тару, консервні банки, бите скло, побачите поламані кущі, на потічку сизі плями від помитого автомобіля. Діють «цивілізовані» відпочивальники за принципом – після нас хоч потоп. Бо ні вони, ні інші «шанувальники природи» сюди більше не прийдуть, пошукають інше, гарніше містечко для «спілкування з природою».
А скільки побутового сміття викидається в ліс. Страшно заходити в ліси на околицях Мукачева, та й деяких сіл! Сміття «заховати» в ліс приносять, привозять автомобілями. Тут відходи від будівництва. Уламки бетону і цегли, скло, залишки мастила й інший непотріб. На жаль, варварське ставлення до лісу залишається майже безкарним. І поки так буде, то ліс гинутиме не тільки від безконтрольних варварських вирубок, а й хвороб. Так, дерева, як і люди, також хворіють і гинуть. А з ними пропадає рятівна для людини лісова фауна і флора.
Два роки тому побував у Чехословаччині, перед тим відвідав Австрію, Німеччину. І був щиро здивований, коли побачив справді господарське ставлення до нашого зеленого друга. Усі стежки в лісі чистенькі, не засмічені, опале листя акуратно прибране, лісові мешканці, олені, кабани, козулі – вільно гуляють, всюди годівниці. Одне слово, до лісу ставлення як до справжнього друга. Як мені розповідали, браконьєр у ліс не посуне, бо за вбиту лісову тварину карають дуже суворо. Лісові потічки охайні, вода в них чистенька. І у вихідні сюди відпочиваючі приїздять не набити утробу наїдками й напоями, а справді відпочити, помилуватися красою, подивитися на лісову живність, посидіти в спеціально споруджених місцях відпочинку...
Чи можемо й ми так чинити? Звичайно. Але для цього треба не декларувати свою любов до лісу. А практично доказати, що ми дбайливі господарі. І, найперше, треба відновити в сільських школах діяльність загонів юних лісівників. І уроки праці можна використати на користь лісові та його мешканцям. І дорослим, у першу чергу керівникам райдержадміністрацій, слід пам'ятати, що Карпатські ліси – це не лише невичерпне джерело забезпечення деревообробних підприємств унікальною деревиною, а й унікальні можливості для оздоровлення людей, рекреації та туризму.
Михайло ТОВТИН, інженер-механік лісопереробної промисловості, краєзнавець
Настіпні новини:
- Європейський Тиждень мобільності. ПОВЕРНІМ НА НАШІ ВУЛИЦІ ВЕЛОСИПЕДИ
- СВЯТО МЕДУ У МУКАЧЕВІ. НАМ ЗНОВУ ДАРУВАЛИ БОЖЕСТВЕННИЙ НЕКТАР
- ЦЕНТР МУКАЧЕВА ПРИКРАСЯТЬ НОВІ ФОНТАНИ
Попередні новини:
- ІНФОРМАЦІЯ про проведену роботу щодо нагляду за додержанням законів Му…
- Житлові субсидії для мукачівців
- ЛЮДИ СВІТУ, НА ХВИЛИНУ ВСТАНЬТЕ...
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.