Уявити собі людське життя без друзів неможливо. Дружба проявляється у всьому: у різноманітних відносинах, допомозі у важку хвилину, поділеному горі чи розділеній радості... За 65 років, тобто з часу, відколи наш театр став Закарпатським, нам не один десяток разів випадала нагода побувати в гастролях: в інших регіонах України, в Росії, Білорусії...
І завжди ми відчували підтримку друзів у всьому. У наданні приміщень, розміщенні акторів, у теплих прийомах в трудових колективах, спілкуванні з інтелігенцією... І в нас побувало чимало споріднених театральних колективів, які знайомили мукачівців з своїми сценічними доробками.
Втім, жителі міста над Латорицею познайомилися з доробком акторів Московського Центрального театру транспорту ще в пору коли питання про перебазування Белгород–Дністровського театру в наймолодшу область України – Закарпаття, ще тільки вирішувався у найвищих інстанціях. 28, 29 та 30 вересня 1946 року московські гості показали на мукачівській сцені «Коварство и любовь» Шиллера, «Пам'ятні зустрічі» Утєвського й «Машенька» Афіногенова. Не глуху провінцію зустріли московські актори в Мукачеві, а добре, естетично й художньо вихованих, вдячних глядачів. Десятки разів, найкраще зіграні акторами сцени з вистав, щедро нагороджувалися гарячими оплесками.
Все частіше сцена Мукачівського театру ставала тим місцем, звідки до жителів цього древнього і вічно юного європейського зразка міста, імениті гості показували все найкраще, що мали у своєму доробку. 19 – 20 травня 1947 року з нашої сцени блискуче виступила академічна капела «Думка» під керівництвом диригента, заслуженого артиста України Олександра Сороки. Коли хористи почали співати Шевченків «Заповіт» глядачі підвелися й підхопили могутню, надихаючу мелодію.
Врожайним на гастролі був 1948 рік. 22 березня колектив нашого театру охоче поступився сценою для виступу заслуженої артистки Узбецької РСР, лауреата Державної премії СРСР Тамари Ханум. А через місць, 22 – 23 квітня, мукачівці були полонені чудовим співом солістки Великого театру Союзу РСР, лауреата Державної премії СРСР, заслуженої артистки РРФСР Ольги Лепешинської. Із задоволенням прочитав недавно в «Мукачівській Ратуші» спогади нашого земляка Христо Роглєва про відвідання двічі лауреатом Державної премії СРСР, народного артиста СРСР Івана Семеновича Козловського мукачівського колгоспу імені Димитрова. Тоді власник унікального тенору, а було це 6 липня, виступив з незабутнім концертом перед мукачівцями.
Яблуку ніде було впасти, так заповнився наш театр, коли 20 липня 1951 року тут з концертом виступала відома кіноактриса, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР Любов Орлова. Щоб розповісти про всіх наших друзів, кого радо приймав наш колектив і мукачівські глядачі – однієї сторінки в газеті замало. Тому зупинятимуся тільки на тих, найважливіших, і найвідоміших гостях, про яких спомин викликає приємний шем у серці. На початку вересня 1954 року в нашому театрі відбулася зустріч з акторами ордена Леніна академічного малого театру. У день святого Миколая–угодника, 19 грудня 1956 року нашу сцену було віддано співакам Державного російського академічного хору під керівництвом лауреата Державної премії СРСР, ректора Московської консерваторії, професора Олександра Свєшникова.
У серпні 1959 року зал нашого театру був заповнений, переважно комсомольцями й молоддю, що мовиться, вщерть. Про своїх дітей розповідала мати Героїв Радянського Союзу Зої і Олександра Космодем'янських – Любов Тимофіївна А наступного місяця дала концерт у супроводі оркестру народних інструментів народна артистка Молдавської РСР Тамара Чабан. У липні 1964 року часточку свого серця мукачівцям залишила надзвичайно відома в ті часи московська співачка Майя Кристалінська. 25 квітня 1965 року сцена нашого театру була віддана відомому на весь світ парагвайському співаку Луїсу Альбарто дель Парано. Він виконував кращі твори із свого концертного репертуару у супроводі свого ансамблю «Лос Парагвайос». У січні 1968 року перед мукачівцями виступили артисти польської естради. А на початку лютого з великим успіхом гастролювали артисти ансамблю танцю з словацького міста Бардійова.
У 1975 році гостями наших горожан були артисти ВІА «Лайне» естонської державної філармонії. Актори Пряшівського українського народного театру порадували мукачівців вдалими постановами творів Олександра Корнійчука «Платон Кречет» та «В степах України». Запам'ятався жителям міста над Латорицею незабутній концерт ансамблю пісні й танцю «Шарішан» з братньої Словаччини, з яким колектив виступив з нашої сцени у 1979 році.
І так з року в рік. Називав би багато колективів. Та скажу, що дуже масовими були відвідини концертів за участі таких відомих на весь світ майстрів сцени як Тарапунька і Штепсель (Юрій Тимошенко і Юхим Березін) які чотири рази гастролювали у Мукачеві. І завжди відгукувалися про мукачівських глядачів тільки вдячним словом. Зачаровували своїми виступами Вольф Месінг, Пані Моніка і пан Вотруба (Ольга Аросьєва та Борис Рунге) і десятки інших відомих акторів, артистів, музикантів, майстрів кіно, сцени...
Ми друзям раді завжди і сценою, в інтересах естетичного збагачення мукачівців, готові поділитися будь-коли.
Втім, жителі міста над Латорицею познайомилися з доробком акторів Московського Центрального театру транспорту ще в пору коли питання про перебазування Белгород–Дністровського театру в наймолодшу область України – Закарпаття, ще тільки вирішувався у найвищих інстанціях. 28, 29 та 30 вересня 1946 року московські гості показали на мукачівській сцені «Коварство и любовь» Шиллера, «Пам'ятні зустрічі» Утєвського й «Машенька» Афіногенова. Не глуху провінцію зустріли московські актори в Мукачеві, а добре, естетично й художньо вихованих, вдячних глядачів. Десятки разів, найкраще зіграні акторами сцени з вистав, щедро нагороджувалися гарячими оплесками.
Все частіше сцена Мукачівського театру ставала тим місцем, звідки до жителів цього древнього і вічно юного європейського зразка міста, імениті гості показували все найкраще, що мали у своєму доробку. 19 – 20 травня 1947 року з нашої сцени блискуче виступила академічна капела «Думка» під керівництвом диригента, заслуженого артиста України Олександра Сороки. Коли хористи почали співати Шевченків «Заповіт» глядачі підвелися й підхопили могутню, надихаючу мелодію.
Врожайним на гастролі був 1948 рік. 22 березня колектив нашого театру охоче поступився сценою для виступу заслуженої артистки Узбецької РСР, лауреата Державної премії СРСР Тамари Ханум. А через місць, 22 – 23 квітня, мукачівці були полонені чудовим співом солістки Великого театру Союзу РСР, лауреата Державної премії СРСР, заслуженої артистки РРФСР Ольги Лепешинської. Із задоволенням прочитав недавно в «Мукачівській Ратуші» спогади нашого земляка Христо Роглєва про відвідання двічі лауреатом Державної премії СРСР, народного артиста СРСР Івана Семеновича Козловського мукачівського колгоспу імені Димитрова. Тоді власник унікального тенору, а було це 6 липня, виступив з незабутнім концертом перед мукачівцями.
Яблуку ніде було впасти, так заповнився наш театр, коли 20 липня 1951 року тут з концертом виступала відома кіноактриса, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР Любов Орлова. Щоб розповісти про всіх наших друзів, кого радо приймав наш колектив і мукачівські глядачі – однієї сторінки в газеті замало. Тому зупинятимуся тільки на тих, найважливіших, і найвідоміших гостях, про яких спомин викликає приємний шем у серці. На початку вересня 1954 року в нашому театрі відбулася зустріч з акторами ордена Леніна академічного малого театру. У день святого Миколая–угодника, 19 грудня 1956 року нашу сцену було віддано співакам Державного російського академічного хору під керівництвом лауреата Державної премії СРСР, ректора Московської консерваторії, професора Олександра Свєшникова.
У серпні 1959 року зал нашого театру був заповнений, переважно комсомольцями й молоддю, що мовиться, вщерть. Про своїх дітей розповідала мати Героїв Радянського Союзу Зої і Олександра Космодем'янських – Любов Тимофіївна А наступного місяця дала концерт у супроводі оркестру народних інструментів народна артистка Молдавської РСР Тамара Чабан. У липні 1964 року часточку свого серця мукачівцям залишила надзвичайно відома в ті часи московська співачка Майя Кристалінська. 25 квітня 1965 року сцена нашого театру була віддана відомому на весь світ парагвайському співаку Луїсу Альбарто дель Парано. Він виконував кращі твори із свого концертного репертуару у супроводі свого ансамблю «Лос Парагвайос». У січні 1968 року перед мукачівцями виступили артисти польської естради. А на початку лютого з великим успіхом гастролювали артисти ансамблю танцю з словацького міста Бардійова.
У 1975 році гостями наших горожан були артисти ВІА «Лайне» естонської державної філармонії. Актори Пряшівського українського народного театру порадували мукачівців вдалими постановами творів Олександра Корнійчука «Платон Кречет» та «В степах України». Запам'ятався жителям міста над Латорицею незабутній концерт ансамблю пісні й танцю «Шарішан» з братньої Словаччини, з яким колектив виступив з нашої сцени у 1979 році.
І так з року в рік. Називав би багато колективів. Та скажу, що дуже масовими були відвідини концертів за участі таких відомих на весь світ майстрів сцени як Тарапунька і Штепсель (Юрій Тимошенко і Юхим Березін) які чотири рази гастролювали у Мукачеві. І завжди відгукувалися про мукачівських глядачів тільки вдячним словом. Зачаровували своїми виступами Вольф Месінг, Пані Моніка і пан Вотруба (Ольга Аросьєва та Борис Рунге) і десятки інших відомих акторів, артистів, музикантів, майстрів кіно, сцени...
Ми друзям раді завжди і сценою, в інтересах естетичного збагачення мукачівців, готові поділитися будь-коли.
Юрій ШУТЮК, директор Закарпатського російського драматичного театру
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.