- "Офіціантко, ця порція пельменів на одного чи двох? Звісно, на одного. То чого ж тарган з протилежного боку тарілки прилаштувався й смакує?!"
Це не анекдот. Щоб переконатись у справедливості сказаного, навідайтеся у кафе «Бісер», що розташоване на зеленому ринку. Тут по столах вільно шастають руді таргани, що в народі йменуються прусаками, та їх чорні брати. Щоб поспостерігати за спринтерськими перегонами по вертикалі стіни, чи за марафонськими забігами по горизонталі, не треба купувати квитки. Замовте страву, кухоль пива чи філіжанку кави й спостерігайте за змаганнями комах, годину, другу... І боксерські змагання між тарганами відбуваються. А які бої влаштовують таргани на буфетному прилавку за цукор, конфетки, пиріжки?
Поки сидите на лавиці вони спритно залазять у сумки, пакети, навіть кишені... Коли комахам стає тісно у приміщенні, на кухні – найхоробріші уже й на терасу вибігають... Відвідувачі з почуттям гумору кажуть, що це розвідники. Вони вже марно рік виглядають чи не йдуть бува сюди санітарні лікарі. Їх офіс менше аніж за сто метрів звідси. Ні, не йдуть. А шкода. Бо таргани – це не тільки антисанітарія, а й поширювачі багатьох бактерій, цисти дизентерійної амеби, яєць аскаридів та інших паразитів людини.
Є й такі відвідувачі, що кажуть, ніби тарганів тут навмисне розводять, бо скоро будуть готувати з них екзотичну африканську страву, яку дуже полюбляють деякі народи чорного континенту. Там, за смажених на пальмовій олії тарганів, розраховуються виключно доларами.
У такому разі «Бісер» треба перейменовувати на кафе «Прусак». Якось по-нашому, зрозуміліше.
{linkr:related;keywords:%C3%90%C2%B3%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B5%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0+%C3%90%C2%B2%C3%90%C2%B8%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%91%C2%83%C3%90%C2%BF%C3%90%C2%B8%C3%90%C2%BB%C3%90%C2%B0;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}Це не анекдот. Щоб переконатись у справедливості сказаного, навідайтеся у кафе «Бісер», що розташоване на зеленому ринку. Тут по столах вільно шастають руді таргани, що в народі йменуються прусаками, та їх чорні брати. Щоб поспостерігати за спринтерськими перегонами по вертикалі стіни, чи за марафонськими забігами по горизонталі, не треба купувати квитки. Замовте страву, кухоль пива чи філіжанку кави й спостерігайте за змаганнями комах, годину, другу... І боксерські змагання між тарганами відбуваються. А які бої влаштовують таргани на буфетному прилавку за цукор, конфетки, пиріжки?
Поки сидите на лавиці вони спритно залазять у сумки, пакети, навіть кишені... Коли комахам стає тісно у приміщенні, на кухні – найхоробріші уже й на терасу вибігають... Відвідувачі з почуттям гумору кажуть, що це розвідники. Вони вже марно рік виглядають чи не йдуть бува сюди санітарні лікарі. Їх офіс менше аніж за сто метрів звідси. Ні, не йдуть. А шкода. Бо таргани – це не тільки антисанітарія, а й поширювачі багатьох бактерій, цисти дизентерійної амеби, яєць аскаридів та інших паразитів людини.
Є й такі відвідувачі, що кажуть, ніби тарганів тут навмисне розводять, бо скоро будуть готувати з них екзотичну африканську страву, яку дуже полюбляють деякі народи чорного континенту. Там, за смажених на пальмовій олії тарганів, розраховуються виключно доларами.
У такому разі «Бісер» треба перейменовувати на кафе «Прусак». Якось по-нашому, зрозуміліше.
Ярослав МАХІТЬКО, ветеран Збройних Сил України
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.