Сьогодні, дорогі читачі, ви тримаєте в своїх руках двадцятий за цей рік номер газети «Мукачівська Ратуша». Її тираж, як і всі попередні, видруковано в Мукачівській міській друкарні. Як державне підприємство друкарня почалася з 28 листопада 1944 року.
А до тих пір вона, як і ще три аналогічні поліграфічні майстерні в місті над Латорицею, була приватним підприємством. Ось що про це розповідав перший директор нашої друкарні Е.А.Розенфельд:
- Народився я в Мукачеві в робітничій родині. Коли в 1910 році мені виповнилося 16 років, батько, який працював у поліграфічній майстерні Голодаша, домовився із власником аби взяв на роботу й мене. Два роки я прибирав двір, допомагав служниці власника друкарні тягати з базару продукти, а між тим, опановував професію складача текстів. Робочий день для нас, робітників друкарні, тривав 12 – 14 годин.
Після дворічного навчання я став складачем текстів, опанував роботу на плоско друкарській машині, в тому числі й на найновітнішій на той час, «Кайзері». За тиждень роботи приносив додому три австро-угорські крони. Зароблених з батьком грошей ледве вистачало аби прогодувати нашу сім'ю із чотирьох чоловік.
Якось власник друкарні Голодаш наказав батькові допомогти розвантажити підводу з друкарськими фарбами. Із візником підняли вони бочку, візник поковзнувся, а батько утримав бочку, щоб не впала. Та це дорого обійшлося йому, бо надірвася. Поклали тата в лікарню, де він через чотири дні помер.
Влітку 1915 року мене мобілізували в австро-угорську армію і відправили на східний фронт. Під Луцьком потрапив у полон до росіян, працював на лісосіках, а після Великої Жовтневої революції був червоноармійцем, а по закінченні Громадянської війни, провідником пасажирського поїзду Південно-Східної залізниці.
Тільки в 1927 році він повернувся додому. Господарем друкарні вже був вірнопідданий Чехословаччини Майзерц. Заробітки були дещо вищими, аніж за австро-угорської влади. Та тривало це лише до осені 1938 року. Наприкінці жовтня того року новим власником друкарні і редактором міської газети став вірнопідданий Угорщини Шимон. При ньому поліграфістів заставляли працювати по 14 – 16 годин на добу. Заробітку ледве вистачало на хліб.
У 1944 році Е.А.Розенфельда вивезли на примусові роботи у Відень, де підневільні будували укріпрайон. Звідти йому вдалося втекти й перед самим визволенням Мукачева добратися до рідного міста. На жаль, ні дружини, ані дітей не застав. Їх фашисти відправили в концентраційний табір, де й скінчилося життя жінки з дітьми в газових камерах.
Перше завдання нової влади для поліграфістів, серед яких були Д. Горовець, А. Грабар, К.Догі , Е.Розенфельд було видрукувати відозву до мукачівців першого військового коменданта майора Бєлкіна про здачу боєприпасів. А за кілька днів, коли друкарню було націоналізовано, Е.А.Розенфельда призначили директором підприємства.
Відтак були й інші директори. Підприємство набирало сили, міцніла поліграфічна база. Чотири рази на тиждень колектив поліграфістів друкував, майже 25-тисячним тиражем, міськрайонну газету «Прапор перемоги». А скільки було замовлень! Втім, хороше бачиться здаля.
Вітаю наш трудовий колектив із професійним святом – Днем поліграфії. Бажаю усім міцного здоров'я, щастя, сімейного благополуччя.
- Народився я в Мукачеві в робітничій родині. Коли в 1910 році мені виповнилося 16 років, батько, який працював у поліграфічній майстерні Голодаша, домовився із власником аби взяв на роботу й мене. Два роки я прибирав двір, допомагав служниці власника друкарні тягати з базару продукти, а між тим, опановував професію складача текстів. Робочий день для нас, робітників друкарні, тривав 12 – 14 годин.
Після дворічного навчання я став складачем текстів, опанував роботу на плоско друкарській машині, в тому числі й на найновітнішій на той час, «Кайзері». За тиждень роботи приносив додому три австро-угорські крони. Зароблених з батьком грошей ледве вистачало аби прогодувати нашу сім'ю із чотирьох чоловік.
Якось власник друкарні Голодаш наказав батькові допомогти розвантажити підводу з друкарськими фарбами. Із візником підняли вони бочку, візник поковзнувся, а батько утримав бочку, щоб не впала. Та це дорого обійшлося йому, бо надірвася. Поклали тата в лікарню, де він через чотири дні помер.
Влітку 1915 року мене мобілізували в австро-угорську армію і відправили на східний фронт. Під Луцьком потрапив у полон до росіян, працював на лісосіках, а після Великої Жовтневої революції був червоноармійцем, а по закінченні Громадянської війни, провідником пасажирського поїзду Південно-Східної залізниці.
Тільки в 1927 році він повернувся додому. Господарем друкарні вже був вірнопідданий Чехословаччини Майзерц. Заробітки були дещо вищими, аніж за австро-угорської влади. Та тривало це лише до осені 1938 року. Наприкінці жовтня того року новим власником друкарні і редактором міської газети став вірнопідданий Угорщини Шимон. При ньому поліграфістів заставляли працювати по 14 – 16 годин на добу. Заробітку ледве вистачало на хліб.
У 1944 році Е.А.Розенфельда вивезли на примусові роботи у Відень, де підневільні будували укріпрайон. Звідти йому вдалося втекти й перед самим визволенням Мукачева добратися до рідного міста. На жаль, ні дружини, ані дітей не застав. Їх фашисти відправили в концентраційний табір, де й скінчилося життя жінки з дітьми в газових камерах.
Перше завдання нової влади для поліграфістів, серед яких були Д. Горовець, А. Грабар, К.Догі , Е.Розенфельд було видрукувати відозву до мукачівців першого військового коменданта майора Бєлкіна про здачу боєприпасів. А за кілька днів, коли друкарню було націоналізовано, Е.А.Розенфельда призначили директором підприємства.
Відтак були й інші директори. Підприємство набирало сили, міцніла поліграфічна база. Чотири рази на тиждень колектив поліграфістів друкував, майже 25-тисячним тиражем, міськрайонну газету «Прапор перемоги». А скільки було замовлень! Втім, хороше бачиться здаля.
Вітаю наш трудовий колектив із професійним святом – Днем поліграфії. Бажаю усім міцного здоров'я, щастя, сімейного благополуччя.
Леся ФЕДУСЯК , директор Мукачівської міської друкарні
Від редакції газети «Мукачівська Ратуша»: щиросердно вітаємо наших дорогих суміжників-поліграфістів з професійним святом! Бажаємо їм нових успіхів у роботі, більших замовлень, особистого щастя й прекрасного майбуття.
Настіпні новини:
Попередні новини:
- В МУКАЧЕВІ КОБЗАРЯ ВШАНУВАЛИ МІТИНГОМ-РЕКВІЄМОМ
- У ЦЕНТРІ МУКАЧЕВА БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО ВЕЛИКИЙ ЕКРАН
- «ЕТНО-ДІА-СФЕРА» ВІДКРИЛА ПРОГРАМУ ДНІВ МУКАЧЕВА
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.