Мукачівська Ратуша

Один із постулатів років моєї молодості – щоб досягти в житті успіху, потрібно багато читати і займатись спортом. Перше для того, щоб вільно орієнтуватись в будь-якій ситуації, абстрактно і логічно мислити, недаремно похвалою є визначення «це начитана людина». А спорт – це добре здоров'я і фізична витривалість, потрібні протягом всього життя. Так от у розмові з Василем Андрусем переконався у вірності постулату своєї юності. Він погоджується з моєю думкою на всі «100».
Зростав Василько в приміських Коноплівцях, тож не тільки вчився у шостій тоді ще восьмирічці, але й пас худобу, допомагав батькам у городі, збирав у лісі гриби та ягоди і, зрозуміло, грав у футбол з сусідськими хлопчаками. Був відтак чемпіоном області зі стрибків у довжину і в потрійному стрибку, призером Всеукраїнської спартакіади. І ще встигав багато читати. Коли в шкільній бібліотеці було все прочитано, «перебазувався» до бібліотеки пивзаводу.
Школу закінчив із золотою медаллю, як згодом і Львівський торгово-економічний інститут з червоним дипломом. Батько – Василь Васильович все життя працював у торгівлі, був завмагом міськторгу, отож і пішов батьківською стежкою. Від мами Магдалини Янівни, вчительки хімії, узяв німецьку пунктуальність. Уже 12-й рік батьки і сестра Мар'яна живуть у Німеччини, Василь їхати відмовився. Побудувався в Іванівцях, де і живе з коханою дружиною вінничанкою Людмилою і доньками Тетяною та Еліною. Старша також пішла батьківською стежкою – вивчає міжнародний бізнес.
По закінченню інституту п'ятьом кращим випускникам надали вільні дипломи, тобто вибирай будь-яку точку в СРСР і їдь працюй. Василь, зрозуміло, вибрав Закарпаття. У 21 рік його призначили директором Порошківського торгового об'єднання, де працювало понад 300 чоловік. Але не надовго. Армія. Демобілізувавшись, очолив Верхньокоропецьке споживче товариство. Коли ж запропонували роботу заступника директора відділу робітничого постачання «Укргазбуду», погодився довго не роздумуючи. Не в останню чергу і через більшу зарплату, адже був на той час вже одруженим, але головне – це простір для комерційної творчості, адже обслуговували три області.
А згодом нова робота. Мер Мукачева на той час Іван Лукеча запросив працювати у відділі інфраструктури. Із задоволенням згадує Василь Васильович ті роки і своїх колег Василя Софілканича, Івана Бадзьо, Миколу Басараба, Юрія Продана. А вже наступний мер Василь Ільтьо направив молодого, але амбітного спеціаліста заступником директора кондитерської фабрики. А були то страшні кризові роки, переважав бартер. Отож, возив мукачівські солодощі в Туркменістан в обмін на газ. Відрядження одне за одним у різні куточки колишнього Союзу. Але не шкодує, бо ті роки дали дуже багато практичних знань скажімо так з основ ринкової економіки, яку в інституті подавали, як капіталістичну. І цей досвід спонукав одним із перших у краї створити власне торгово-посередницьке товариство «Авіс» зі своєю оптовою базою, трьома магазинами. Розгортати бізнес допомагали старі знайомства по всій Україні.
І такий вже у Василя Андруся характер, що не сидиться на одному місці, постійно шукає чогось нового. І новою стала для нього політика. У 1998 році балотувався у Підгорянах на виборах до міської ради. Тоді вперше став депутатом Мукачівської міськради. А у 2003 році почалася нова ера в житті – запропонували очолити регіональне відділення Фонду державного майна України в Закарпатській області. Таку посаду довірять не кожному. Зауважимо, коли до влади прийшла політична сила, опонентом якої був Василь Андрусь, і почалися «чистки», його не чіпали, так само, як і його команду високопрофесійних спеціалістів. Досить сказати, що має найвищу відзнаку Фонду Держмайна «Знак пошани», Почесні грамоти Кабінету Міністрів і обласної ради...
Нелегкі справи доводиться вирішувати Василю Васильовичу, зрештою, коли вони були легкими. Зі скрипом іде роздержавлення радгоспів та лісокомбінатів, котрі на цей час настільки розікрали, що вони вже нікому не потрібні. Велика проблема з продажем Ужгородської птахофабрики, ВАТ «Патент». Але Василь Андрусь руки не опускає, адже сьогодні йому ще 49 і тільки завтра, 11 червня, «стукне» 50. З чим ювіляра і вітаємо.
{linkr:related;keywords:%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%B4%C3%91%C2%80%C3%91%C2%83%C3%91%C2%81%C3%91%C2%8C;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}