Мукачівська Ратуша

Сьогодні в Україні є близько 40 тисяч бібліотек.

О. А.: Ви працюєте в цій бібліотеці багато років. Це Ваша мрія, чи випадковість?

З огляду на пройдені роки, проведені поміж книг – тобто, в бібліотеці, дають мені право стверджувати, що я люблю Бібліотеку, люблю свою роботу... Ще б пак! Адже, в храмі науки я працюю вже майже 40 років – точно – 39. і зараз не уявляю свого життя без книг, специфічного запаху книжкового пилу в книгосховищах, спілкування з письменниками, поетами – відомими, і не зовсім, але надзвичайно щирими і мудрими людьми. А чого варто спілкування з читачами: «Мені пощастило особисто знати Георгіну Мейсарош-Мурані, правнучку О.Духновича і внучку І.Сільвая, Василя Королевича, якого називали Архімедом, Григорія Колотушу – письменника і філософа та інших міських знаменитостей
Хоча після закінчення ЗОШ №2 у 1969 р. я мріяла стати вчителькою, як мама. І подалася до Києва гризти граніт науки – тоді педагогічний інститут ім. М.Драгоманова.
Іспити здала на прохідний бал – дві п'ятірки і дві четвірки, і впевнена, що я студентка, приїхала додому. Однак невдовзі з Києва надійшов лист, зворотня адреса на якому мене дуже збентежила: вул. Чигоріна, 20, Київський державний інститут культури. В ньому йшлося про те, що з 1 жовтня 1969 р. в Києві розпочинає свою діяльність стаціонарне відділення бібліотечного факультету на базі заочного відділення Харківського державного інституту культури. І, зважаючи на мою творчу роботу (твір), з якої видно, що я людина творча, багато читаю і т. д., просимо Вас дати згоду стати студенткою Київського державного інституту культури. Отака історія. Мабуть де випадково все в нашому житті. Хоча по закінченню в 1972 році інституту, вже працюючи в районній бібліотеці, я все-таки вступила на філфак УжДУ. Так що материнський заповіт я виконала.

О.А.: Керувати людьми нелегко... А ще в жіночому колективі.

Звичайно, нелегко. Особливо в перші роки коли «вивчали» мене і я «вивчала» їх – не скажіть, 40 жінок (а стільки нас було в 1986 році) це не жарти. Всяке бувало. Але моє кредо – ніщо не повинно заважати роботі. навіть великі чи маленькі жіночі слабкості, капризи – чи як їх назвати. Цього принципу я дотримуюсь і досі. І колектив звик до цього гасла. І ми разом, тільки разом створюємо цю прекрасну і захоплюючу бібліотечну ауру, до якої хочеться торкнутися і нашим читачам.
І, звичайно, як і у будь-якого керівника, у мене є працівники-опора, які розуміють мене з півслова, яким не треба наголошувати на виняткову важливість того, що ми робимо для людей. Це дуже важливо. Тому наша бібліотека і є однією з найуспішніших в області – завжди треба тримати руку на пульсі громади. Однак, працюючи декілька років у райвиконкомі, я набула трохи досвіду керівника. Хоча вчуся цьому мистецтву і зараз. Ми сильні саме колективізмом, хоча – майже всі – сильні особистості, з багаторічним стажем і, звісно, своїми особистими переконаннями.

О.А.: Специфіка роботи бібліотекаря саме масової чи, як тепер полюбляють казати, публічної бібліотеки. Яким має бути бібліотекар?

Масова, чи публічна бібліотека саме тому і є публічною, бо насамперед вона є доступна для всіх верств населення: старих і малих, росіян і німців, угорців і українців, багатих і бідних, чим вона вигідно відрізняється від бібліотек вузів, шкіл, музеїв, спеціалізованих бібліотек – адже в університетську бібліотеку «пускають» виключно «своїх» - викладачів та студентів, із шкільної бібліотеки ніхто не візьме підручника, окрім вчителя та учня.
А у нас фонди універсальні: тут і навчальна, і розважальна, і науково-популярна, і спеціальна, і художня книга. І хоча б один раз в житті вигідно кожна людина звертається в бібліотеку. Хоча в середньому кожен двадцятий мешканець Мукачева є постійним читачем.
І, отже, бібліотекар повинен знати, в якій книзі можна прочитати про північне сяйво, а з якої дізнатися про космонавтів чи про мистецтво складати японські букети-екебану.
Бібліотекарі – це ерудовані, творчі і досить-таки «підковані люди» - вони складають сценарії, «володіють» аудиторією, мають організаторські здібності і ще багато інших позитивних характеристик.
Трохи актори, трохи режисери, трохи художники, трохи сценаристи, трохи психологи, трохи вчителі, а останні 8 років і провайдери в світ Інтернету. Адже наша бібліотека друга в Закарпатській області відкрила читачам вікно в світ Інтернету.

О.А.: Чи не псує імідж бібліотекаря це всього потроху і нічого толком?

Ні, імідж бібліотекаря якраз і залежить від того, щоб він міг допомогти і вчителю фізики, хімії чи валеології, і, юнаку, якому скоро в армію, а він шукає їй альтернативу, і менеджеру, і пенсіонеру, якого цікавить пенсійна реформа.
Бібліотекарі знають, що коли учень просить сковорідку, то йому треба дати твори Г.Сковороди, а божевільні пісні – це «Сад божественних пісень», «Синтаксична Мадонна» - це «Сікстинська Мадонна» Рафаеля, «Подорож на той світ – це «Мандри Гулів ера» Д.Свіфта, Боканча - це «Декамерон» Боккаччо, «Билини про мудреця» - це «Билини про І.Муромця».
Можна навести ще багато прикладів учнівських «творчих» перекручень, які бібліотекарів не дратують – ми збираємо ці «крилаті» вислови в окремий зошит, а в День бібліотек вивішуємо на вітрини – смійтеся на здоров'я.

О.А.: Ви з такою любов'ю розповідаєте про книги. Але ж не секрет, що майже в кожному домі є Інтернет, і читачі тепер не приходять по книгу.

Всесвітня доповідь ЮНЕСКО "До суспільства знань" (2005р.) засвідчила, що перебуваючи в «ейфорії» інформатики дехто з бібліотечних фахівців угледів запрограмовану смерть бібліотек, однак цього не сталося і навряд чи станеться – сама історія розвитку людської цивілізації довела, що Книга безсмертна.
Хоча у нових інформаційних реаліях бібліотека як культурний центр і місце обміну знаннями динамічно перетворюється у своєрідний полюс доступу до нових знань.
Вона сьогодні дедалі активніше виконує роль посередника між місцевим і глобальним, національним та загальнолюдським.
Фонди бібліотеки за останній час дещо поповнилися електронною, аудіовізуальною інформацією у вигляді електронних версій книг та створення власних копій друкованих документів.
Однак це означає тільки те, що не знайшовши інформацію в книзі, її можна знайти в Інтернеті. Так, книги зараз можна читати з комп'ютера, але його не візьме в дорогу, в ліжко перед сном...
І дітям, і дорослим Книга потрібна. Власне, про що свідчать самі читачі, які приходять в бібліотеку: хто за «чтивом» для відпочинку, а хто – за серйозною книгою для роботи чи навчання.
Однак ніколи комп'ютер не замінить книгу. Окрім того, комп'ютери і їх утримання – дорогувате на сьогодні задоволення. А кошти на це з бюджету не виділяються.
Практично з 2005 року бібліотека самотужки утримує за власний кошт (спец. кошти) досить потужну, як для нашого міста, інфраструктуру – Інтернет-центр, яким за ці роки скористалися понад 50 тис. користувачів.
Охорона, зв'язок, оплата провайдерських послуг ми оплачуємо з власної, бібліотечної кишені (це газ, освітлення, вода, телефони, вивіз сміття – за 5 бібліотек мережі). Навіть системного адміністратора ми оплачуємо зі спец. коштів, хоча у 2007 році, при відкритті нового Інтернет-центру нам була обіцяна штатна посада, адже тут працюють бібліотекарі з бібліотечною, а не технічною освітою. І ще хочу наголосити, що в Мукачеві – єдина бібліотека в області, яка забезпечена пандусами, що дає можливість людям з особливими потребами, зокрема на візках, користуватися інформаційними послугами безкоштовно. А сюди приходять і дорослі і діти: пенсіонери, викладачі, домогосподарки, лікарі, приватні підприємці, гості міста – часто іноземні.

О.А.: Але, наскільки мені відомо, бібліотека отримує кошти за банкомат та антену МТС?

Так, а з оренди майже половина коштів, що надходить на наш рахунок (в 2010 році ми «заробили» майже 82 тис. грн.). А десь 40 тис. – це власне з наданих читачам послуг – нічний абонемент: послуги ксероксу, видача комерційних книг, окремі послуги в Інтернет-центрі. До прикладу, ксерокопіювання у нас найдешевше – часткова оплата за 1 годину користування Інтернет-послугою – смішна – 2 грн! Ми б воліли, щоб все було безкоштовно, але реалії життя внесли і продовжують вносити свої корективи. І щоб хоч якось вижити, ми змушені ввести платні послуги.
От якби нам міська влада дозволила, як це було раніше, самим вирішувати, як розподілити власні фінанси, ми б не ламали зараз голови, де взяти кошти на підписку на 2012 рік.
Кошти за оренду ми б спрямували на оплату охорони, провайдерські послуги, а від користувачів – на інші статті, але в першу чергу на книги і періодику.
Ось розпочалася передплатна кампанія, у нас є залишки коштів з минулого року, а використати їх ми не можемо – такі ось бухгалтерські систенції.

О.А.: В коловороті бібліотечних проблем та інформаційних бумів, чи не забули ви власне про читача?

Як можна забувати про те, заради чого ти і «коловороти» - все, що я роблю, що робимо ми з колективом – за ради читачів. щоб їм було комфортно, затишно, що їх зустрічали з посмішкою і проводжали з необхідною книгою чи інформацією на СД. Щоб бібліотека була забезпечена книгами для кожного – і домогосподарки, і науковця, і школяра, і приватного підприємця, щоб грамотні і завжди люб'язні бібліотекарі дали читачам те, за ради чого вони в Бібліотеку йдуть. Щоб Бібліотека і надалі залишалася для кого – святим місцем, храмом знань, кладезом людської мудрості, а для кого – місцем побачень чи відпочинку.

О.А.: Ви досить часто у своїх виступах говорите про видавничу діяльність бібліотеки.

Із появою в бібліотеці комп'ютерної техніки ми маємо змогу випускати друковані видання. Однак, наголошую, це і наукова робота – адже пошук матеріалів і збір, обєднання в розділи чи методичні поради – це не просто. Ось декілька років поспіль бібліотека видає «Календар пам'ятних дат Мукачева». Такі календарі видає тільки обласна бібліотека і ми. Це суттєво.
Окрім цього, краєзнавчий сектор видає бібліографічні покажчики – зокрема про М.Дочинця, Ю.Чорі, В.Пагирю; методичний відділ видає досвід роботи бібліотек централізованої бібліотечної системи, Інтернет-центр – дайджести, вебліографію, дитяча бібліотека – для свого контингенту і т.д.

О.А.: Щодня, ідучи на роботу, проходжу повз вітрини бібліотеки. Вони завжди надзвичайно оформлені цікаво.

Так, це одна із наших «родзинок» в роботі. Хоча ідея перетворити пусті, до того ж некрасиві, вітрини в яскраву інформаційну панораму виникла не так уже й давно – років 10-12 тому. Спочатку це були просто книжкові виставки нових надходжень чи виставки до якихось державних свят. І ми побачили, що люди зупиняються, читають. Тоді вже почали працювати і над поданою інформацією – щоб вона була цікава, потрібна, яскрава. І, як бачите, попали в «десятку» - перехожі часто заходять бібліотеку і дякують за інформацію.
Жартома я називаю наші вітрини «Говорить і показує бібліотека...»

О.А.: Ось буквально на днях якраз ці старі і некрасиві вітрини поміняли. Чи вся бібліотека буде відремонтована?

О, заміна вітрин на І поверсі – це чудовий подарунок міської влади до нашого професійного свята. Однак в цьому році інші ремонтні роботи не передбачаються. Хоча серед ошатних будівель центру бібліотека різко відрізняється: вікна ІІ і ІІІ поверху аж «кричать» від старості, колись білий мармур почорнів і потріскався. А вже про покрівлю і говорити годі – в дощову погоду злива і в читальній залі бібліотеки, вода стікає по східцях на І поверх: буває по кісточки. Обіцяного ремонту чекаємо 6-ий рік.
В майбутньому році в місті відбудеться міжнародна конференція «Книга в контексті часу». Отож, в Мукачево приїдуть посадовці від міністерства культури, бібліотечні заклади з україни , Росії, Білорусії, Чехії, Словаків і т.д., книговидавці, керівники усіх обласних бібліотек України.
Я сподіваюся, що ремонт все-таки до того часу розпочнеться, бо сором і ганьба нам, що не можемо зберегти надбане в той час, коли в інших регіонах будують книгозбірні на європейський кшталт.

О.А.: Не так давно в бібліотеці відзначали її 80 річчя. Чи відслідковуються зміни в житті бібліотеки тоді і тепер? І які вони, ці зміни.

80 річчя бібліотеки ми дуже святково і урочисто відзначили в листопаді 2009 року. Перші особи міста, поважні посадовці з обласного центру, друзі і меценати привітали бібліотеку з її поважним і мудрим ювілеєм.
А стосовно історичних змін: декілька років я вивчала архіви бібліотеки і виклала все, що здалося мені важливим і цікавим, у книжці «Бібліотека. Історія. Факти» 80 років. Вона є в обласній та всіх міських і районних бібліотеках області – це наш подарунок колегам-бібліотекарям. Це історія не тільки Мукачівської міської бібліотеки: тенденції, стиль роботи – особливо комуністично-партійний це все властиво всім бібліотека Закарпаття. І не тільки. Колеги з районів після прочитання моєї книги дзвонили і казали: «Це наче ти підгледіла нашу історію.» Я прочитала її за одним подихом...», «Історія твоєї бібліотеки – це історія всіх бібліотек України, та і колишнього Радянського Союзу».
Отож, як не крути, - майбутнє за інтелігенцією: обізнаною, начитаною, мудрою і справедливою.

Директор ЦБС О.А.Стадник