Добре чинять керівники Мукачева, коли впорядковують базарну торгівлю в місті. Похвального слова заслуговує ініціатива міських властей віддати центр Мукачева шкільному базару, продажу вінків і квітів до Дня вшанування
пам'яті померлих. Ніякої веремії, скупчення людей, машин, нагромадження товару. На мою думку, в центрі на площі Миру можна проводити і ялинкові базари.
Схвально, з розумінням сприйняв відкриття поруч із Центральним ринком, на якому селянинові-виробникові не знайшлося місця, бо тут перевагу віддають перекупникам-спекулянтам, окремого зеленого ринку. Справді, там і зручностей для продавців і покупців побільшало, і культура торгівлі не в загоні.
Так думав до 27 жовтня цього року. А того післяобіддя став свідком ганебного ставлення і тут до старенької бабусі – жительки Старого Давидкова Терезії Сивулич. Нестача грошей, бо пенсія колишніх колгоспників, як відомо, мізерна, привели її на овочево-фруктовий ринок. Порожніх місць у цей час на ринку було, хоч відбавляй. Старенька селянка нікому шкоди не завдавала. І крам у неї був невеликий – три корінці хрону та стільки ж пучечків листя петрушки. Літня жінка нікому не заважала. Бо й краму практично не мала, а сподівалася виторгувати гривню-другу на буханець хліба.
Та де там! Над літньою жінкою, яка годилася їм і в матері, і в бабусі, нависли як люті цербери два збирачі плати за право торгувати на означеному ринкові. До речі, одного з них знаю, як колишнього військовослужбовця. Я присоромив їх. Невже їх хазяїн збагатиться, коли в літньої жінки видеруть плату? Але кам'яні серця були не підвладні емоціям і почуттям людяності чи бодай милосердя до нужденних. Ще дужче напосіли «митарі» на стареньку. Вже й покупці почали заступатись за вчорашню колгоспницю. Але харцизяки не поступалися. Бог їм суддя! Як не вистачатиме перед судом Всевишнього їм доброго слова цієї селянки. Але безжальні виконавці чиєїсь волі не думали про це, бо не відали що творять... З їх вуст злітали категоричні фрази: «Забирайтесь, бабо, негайно геть, бо міліцію позвемо!»
А вона, сердешна, коли люди спробували заступитися за неї, пустила сльозу й сказала: «Душа плаче від образи. Всеньке життя трудилася в колгоспі і тепер працюю не покладаючи рук. Онук тяжко хворий. Гроші йдуть на ліки. Мізерної пенсії не вистачає на ліки й прожиток...».
От і думаю, невже новий ринок збідніє, коли цій чесній трудівниці, яка своїми руками виростила нехитрі овочі, дозволять безплатно, продавати їх за порожньою стійкою? Бо ж говоримо на самих високих трибунах, в тому числі й державницьких, як турбуємося про ветеранів праці. Мовляв, їм дозволено безплатний проїзд у автобусах. Та тільки деякі милосердні водії дозволяють пенсіонерам безплатно добратися до райцентру. Більшість і тут не поступається: вимагають плати з ветеранів праці і навіть ... інвалідів.
Причепилися башибузуки до старенької тільки тому, що в неї потріскані од праці руки, а не ніжні, з нанизаними, як у перекупниці на пальцях перснями. Дивна логіка: якщо в тебе немає грошей, «мерседеса», доларів, то ти – ніхто й ніщо. Так собі – пилинка земна, яку можна не помічати, з якої можна збиткуватися...
Сподіваюся, що керівники нового зеленого ринку хоча б пожурять цих, без милосердя в душі, працівників. Не пишу людей. Бо людина такої наруги не вчинить! Християнське милосердя їй цього не дозволить...
Схвально, з розумінням сприйняв відкриття поруч із Центральним ринком, на якому селянинові-виробникові не знайшлося місця, бо тут перевагу віддають перекупникам-спекулянтам, окремого зеленого ринку. Справді, там і зручностей для продавців і покупців побільшало, і культура торгівлі не в загоні.
Так думав до 27 жовтня цього року. А того післяобіддя став свідком ганебного ставлення і тут до старенької бабусі – жительки Старого Давидкова Терезії Сивулич. Нестача грошей, бо пенсія колишніх колгоспників, як відомо, мізерна, привели її на овочево-фруктовий ринок. Порожніх місць у цей час на ринку було, хоч відбавляй. Старенька селянка нікому шкоди не завдавала. І крам у неї був невеликий – три корінці хрону та стільки ж пучечків листя петрушки. Літня жінка нікому не заважала. Бо й краму практично не мала, а сподівалася виторгувати гривню-другу на буханець хліба.
Та де там! Над літньою жінкою, яка годилася їм і в матері, і в бабусі, нависли як люті цербери два збирачі плати за право торгувати на означеному ринкові. До речі, одного з них знаю, як колишнього військовослужбовця. Я присоромив їх. Невже їх хазяїн збагатиться, коли в літньої жінки видеруть плату? Але кам'яні серця були не підвладні емоціям і почуттям людяності чи бодай милосердя до нужденних. Ще дужче напосіли «митарі» на стареньку. Вже й покупці почали заступатись за вчорашню колгоспницю. Але харцизяки не поступалися. Бог їм суддя! Як не вистачатиме перед судом Всевишнього їм доброго слова цієї селянки. Але безжальні виконавці чиєїсь волі не думали про це, бо не відали що творять... З їх вуст злітали категоричні фрази: «Забирайтесь, бабо, негайно геть, бо міліцію позвемо!»
А вона, сердешна, коли люди спробували заступитися за неї, пустила сльозу й сказала: «Душа плаче від образи. Всеньке життя трудилася в колгоспі і тепер працюю не покладаючи рук. Онук тяжко хворий. Гроші йдуть на ліки. Мізерної пенсії не вистачає на ліки й прожиток...».
От і думаю, невже новий ринок збідніє, коли цій чесній трудівниці, яка своїми руками виростила нехитрі овочі, дозволять безплатно, продавати їх за порожньою стійкою? Бо ж говоримо на самих високих трибунах, в тому числі й державницьких, як турбуємося про ветеранів праці. Мовляв, їм дозволено безплатний проїзд у автобусах. Та тільки деякі милосердні водії дозволяють пенсіонерам безплатно добратися до райцентру. Більшість і тут не поступається: вимагають плати з ветеранів праці і навіть ... інвалідів.
Причепилися башибузуки до старенької тільки тому, що в неї потріскані од праці руки, а не ніжні, з нанизаними, як у перекупниці на пальцях перснями. Дивна логіка: якщо в тебе немає грошей, «мерседеса», доларів, то ти – ніхто й ніщо. Так собі – пилинка земна, яку можна не помічати, з якої можна збиткуватися...
Сподіваюся, що керівники нового зеленого ринку хоча б пожурять цих, без милосердя в душі, працівників. Не пишу людей. Бо людина такої наруги не вчинить! Християнське милосердя їй цього не дозволить...
Михайло МАНИЧЕВ, гвардії підполковник запасу
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.