У кабінеті генерального директора ТзОВ «Едельвейс–Лего» і ТзОВ «Карпати-Інтерконтиненталь», заслуженого працівника легкої промисловості України, академіка Української Технологічної академії, Почесного громадянина Мукачева, голови ревізійної комісії
Спілки промисловців та підприємців Закарпаття, номінанта Міжнародної премії «Кришталевий лицар», Почесних грамот Кабінету міністрів України й ЦК галузевої профспілки, триразового переможця конкурсу Закарпатської облдержадміністрації «Кращий роботодавець року» Петра Михайловича Басараба тісно від Почесних грамот, дипломів, кубків та інших відзнак і нагород, які заслужив він та очолювані ним колективи. А ще Петро Михайлович кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня, знаків «Лідер галузі», «Хрест Пошани України», відзнак Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих», золотого нагрудного знака промисловості України та «Зірки економіки України», лауреата рейтингу «100 кращих підприємців України» в номінації «Легка промисловість». Це далеко не повний перелік усіх звань та нагород. Бо ще Петро Басараб неоднократний депутат обласної ради, член виконкому Мукачівської міської ради, людина милосердна, яка надає посильну допомогу школам, дитячим садкам, ветеранським організаціям, лікарням, інтернатам...
Редакція газети «Мукачівська ратуша» попросила Петра Михайловича розказати про очолювані ним підприємства, про трудовий колектив, його здобутки, проблеми, шляхи виходу із скрути. Він люб'язно погодився і розповів таке:
– Наступного року виповнюється 20 років, як я очолив ЗАТ «Едельвейс». Колектив мені був знайомий. Бо цілих п'ять років перед тим поспіль працював у ньому. Спочатку головним механіком, відтак головним інженером, затим – заступником директора Мукачівської фабрики художніх виробів. Колектив своєрідний, з багатою виробничо-трудовою біографією, досягненнями, визнаннями не тільки в області, але й Україні та за її межами. Приміром, мукачівські вишивальниці демонстрували свої вироби на всесвітніх виставках у Торонто, Брюсселі, Парижі, Празі, Будапешті, всесоюзних – у Москві, Києві, Ризі... Чотири рази колектив виборював Перехідні Червоні прапори, одинадцять разів заносився на обласну та міську Дошки пошани. За високі досягнення у праці і випуск продукції відмінної якості, (а випускали ми мало не половину виробів із Знаком якості) у 1982 році колектив був занесений в Книгу пошани міністерства місцевої промисловості України. У змаганні на честь 60-річчя утворення СРСР ми вибороли перше місце в області й нам залишили на зберігання Перехідний Червоний прапор...
Тому вважаю, як вияв високої довіри, право очолити цей знаний в Мукачеві колектив. В нелегкий час це сталося. У 1992 році, коли як голова правління ЗАТ «Едельвейс» я приступив до роботи, за голову взявся – економічні зв'язки втрачено, криза й безгрошів'я тиснули звідусіль. Не одну безсонну ніч провів, підраховував, прикидав, збирав знаючих людей, ветеранів підприємства, майстрів, бригадирів, і спільно шукали вихід із скрути. Вдячний Богові, що доля звела мене з німецькою фірмою «Ле-ГО Беклайбундсверке ГбмХ». Вони надали нам спонсорську допомогу, посприяли завантажити виробничі потужності, допомогли в створенні двох сучасних швейних комплексів ТзОВ «Едельвейс-Лего» та ТзОВ «Карпати-Інтерконтиненталь». Це дозволило не тільки зберегти робочі місця для 1200 робітників, але в тому числі, відкрити нові робочі місця для 756 робітниць. Та ще й відкрити нові філіали в Берегові, Великих Лучках, Іванівцях...
Хтось влучно примітив, що краса врятує світ. Ось до краси наш колектив іде з дня свого заснування. Уже з першого року роботи потяг на нашу продукцію був неабиякий. Ми відродили попит на вишивану продукцію. Наші сорочки, постільна білизна, скатертини, серветки, навіть комплекти для новонароджених з вишитими орнаментами, приваблювали найвибагливіше око споживачів, зачаровувало іноземців... Нашим майстриням, очолюваних лауреатом Державної премії СРСР Тетяною Цветковою, довіряли найвідповідальніші завдання, вишивати сценічні комплекти для таких всесвітньовідомих мистецьких колективів, як капела «Думка», Закарпатський народний хор та інших зоряних колективів... У вишивальному цеху був популярним лозунг: «Зроблене вишивальницями – зроблене відмінно».
Щоб не закрадалася думка, що наш колектив існував тільки з вишиванок, скажу, що ми випускали рибацькі сіті, рукавиці для рибалок, швейні, керамічні, чеканні вироби, валізи, нестандартну продукцію... Ми першими в Мукачеві й районі почали випуск поліетиленових пакетів, першими наносили на них зображення найвідоміших у місті над Латорицею споруд, зокрема, Мукачівський замок, Ратушу, Святомиколаївський монастир. Загалом найменування того, що виготовляв працьовитий колектив фабрики художніх виробів досягав кілька десятків.
На першому місці в нас були робітники – чесні, працьовиті, самовіддані. Такі, як орденоносці Зінаїда Архипова, її колегині-вишивальниці Ганна Сухан, Єлизавета Фехтель, Наталія Гейруш, Варвара Болдижар. За приклад ставили Валентину Кудлінкову, Магдалину Зварич, операторів екструзивних машин Ганну Тадлер, Ганну Заводяк, Марію Подгорську... Доброї слави зажили наші кращі раціоналізатори Іван Кека, майстер зміни Олена Цвєткова...
Ми ні на йоту не збавили в турботі про споживачів. Поєднавши свою долю із німецькою фірмою «Ле-ГО Беклайбундсверке ГбмХ» довели зарубіжним, дуже вимогливим щодо якості продукції споживачам, що здатні витримати екзамен на «відмінно». Спеціалізуючись на пошитті спідниць, жіночих блуз, брюк, чоловічих костюмів з давальницької сировини нашого іноземного замовника, сьогодні виготовляємо щомісяця понад сто тисяч виробів 60 – 70 моделей. Нашу продукцію охоче купують у більшості країн Європи, бо наш колектив зарекомендував себе перед іноземними партнерами як надійний, здатний виробляти конкурентоспроможну продукцію, в найкоротші строки й швидко освоювати нові моделі, нарощувати обсяги виробництва, освоювати новітні технології, своєчасно, без зривів, а, головне, в повному обсязі виконувати найскладніші замовлення, забезпечувати стабільну роботу, досягати високих техніко-економічних показників виробничої діяльності. Зростання довіри між нами і нашими зарубіжними партнерами дає не тільки змогу збільшувати обсяги виробництва на взаємовигідних умовах, але й вирішувати перспективні, більш складні завдання. Такі, як оснащення підприємства новими верстатами, машинами, механізмами, що дають змогу швидко опановувати сучасними технологічними новинками. Та, на жаль, тут не все гладко. Приміром, наші зарубіжні партнери запропонували поставити три верстати дуже необхідні нам при пошитті чоловічих костюмів. Щоб завести їх на територію України потрібен дозвіл. Ми взялися виготовляти необхідні документи. Але ще не встигли їх зібрати, як нам уже надійшла пропозиція сплатити за нове обладнання ... понад сімсот тисяч гривень податку. Де взяти такі гроші. І ми змушені були відмовитися від нового обладнання.
Помітний слід нашого колективу і в житті Мукачева. Сповнений почуття милосердя колектив підприємства виділив близько 30 тисяч гривень потерпілим від повені, допоміг дитячій лікарні в придбання ліків та обладнання. Дбає наш колектив і про створення належних умов праці й відпочинку трудівників підприємства. В санаторії «Синяк» наші робітники, без відриву від виробництва, можуть поправити своє здоров'я. Колектив допомагає дитячим садкам. Перш за все підшефному ДНЗ № 28. Тісні зв'язки єднають нас з колективом Мукачівського державного університету. Наш колектив допоміг обладнати на кафедрі швейних виробів експериментальну «виробничу дільницю», оснастивши її устаткуванням. І тепер студенти, які опановують швейну справу, мають змогу втілити свої розробки в життя.
Щоб не складалося враження, що у нас все так гладко й безхмарно, мушу зауважити, що не раз і не два нам доводилося скрутно. І ось нова болячка на наші голови. Якщо раніше ми купували тисячу кубометрів природного газу, який нам потрібний як технологічна складова виробництва, по 50 умовних одиниць, то останній рахунок, який нам виставили прямо таки шокував. За таку ж кількість газу пропонують сплачувати по 573 умовні одиниці. А з першого грудня цього року мінімальна заробітна плата має досягти 1004 гривень. Це занадто велике фінансове навантаження. Хіба виживеш у таких умовах?
І все ж рук не складаємо. Шукаємо виходу із скрути і знаходимо його. Бо віримо в наших людей, у їх здатність працювати самовіддано в інтересах України. Оптимізму додають усі трудові підрозділи. Відстаючих не маємо. А ось щоб назвати передовиків виробництва й газетної сторінки не вистачить. Гордимося успіхами швачок цеху № 1 Віталії Калабішки, Інни Кузьми, Ольги Перести, Ганни Сидун, Світлани Скиби, закрійного цеху – настельниці полотна Любові Леготай, розкрійниці Світлани Матоли, комплектувальниці Тетяни Савчинець, швачок Ракошинського підрозділу Світлани Гойдаш, Віти Курцеби, Юдіти Мейсар, Валентини Цигунько, Людмили Шевчук...Не мають рівних собі підрозділи ТОВ «Карпати-Інтерконтиненталь», очолювані головним механіком-енергетиком Іваном Гузинцем, начальником виробництва Марією Богдан, майстром цеху Марією Гичкою. Тут першість стало утримують швачки Надія Махлинець, Марія Товтин та інші.
З майже п'ятдесяти років мого трудового стажу, чверть віку я віддав цьому працьовитому, прекрасному, спрямованому в майбутнє, знаному в багатьох країнах Європи колективу. Без самовихваляння, уміє наш колектив на світі жити й творити прекрасне. Тому не уявляю собі життя без рідного трудового колективу. Ось і прагну виправдати довіру.
Редакція газети «Мукачівська ратуша» попросила Петра Михайловича розказати про очолювані ним підприємства, про трудовий колектив, його здобутки, проблеми, шляхи виходу із скрути. Він люб'язно погодився і розповів таке:
– Наступного року виповнюється 20 років, як я очолив ЗАТ «Едельвейс». Колектив мені був знайомий. Бо цілих п'ять років перед тим поспіль працював у ньому. Спочатку головним механіком, відтак головним інженером, затим – заступником директора Мукачівської фабрики художніх виробів. Колектив своєрідний, з багатою виробничо-трудовою біографією, досягненнями, визнаннями не тільки в області, але й Україні та за її межами. Приміром, мукачівські вишивальниці демонстрували свої вироби на всесвітніх виставках у Торонто, Брюсселі, Парижі, Празі, Будапешті, всесоюзних – у Москві, Києві, Ризі... Чотири рази колектив виборював Перехідні Червоні прапори, одинадцять разів заносився на обласну та міську Дошки пошани. За високі досягнення у праці і випуск продукції відмінної якості, (а випускали ми мало не половину виробів із Знаком якості) у 1982 році колектив був занесений в Книгу пошани міністерства місцевої промисловості України. У змаганні на честь 60-річчя утворення СРСР ми вибороли перше місце в області й нам залишили на зберігання Перехідний Червоний прапор...
Тому вважаю, як вияв високої довіри, право очолити цей знаний в Мукачеві колектив. В нелегкий час це сталося. У 1992 році, коли як голова правління ЗАТ «Едельвейс» я приступив до роботи, за голову взявся – економічні зв'язки втрачено, криза й безгрошів'я тиснули звідусіль. Не одну безсонну ніч провів, підраховував, прикидав, збирав знаючих людей, ветеранів підприємства, майстрів, бригадирів, і спільно шукали вихід із скрути. Вдячний Богові, що доля звела мене з німецькою фірмою «Ле-ГО Беклайбундсверке ГбмХ». Вони надали нам спонсорську допомогу, посприяли завантажити виробничі потужності, допомогли в створенні двох сучасних швейних комплексів ТзОВ «Едельвейс-Лего» та ТзОВ «Карпати-Інтерконтиненталь». Це дозволило не тільки зберегти робочі місця для 1200 робітників, але в тому числі, відкрити нові робочі місця для 756 робітниць. Та ще й відкрити нові філіали в Берегові, Великих Лучках, Іванівцях...
Хтось влучно примітив, що краса врятує світ. Ось до краси наш колектив іде з дня свого заснування. Уже з першого року роботи потяг на нашу продукцію був неабиякий. Ми відродили попит на вишивану продукцію. Наші сорочки, постільна білизна, скатертини, серветки, навіть комплекти для новонароджених з вишитими орнаментами, приваблювали найвибагливіше око споживачів, зачаровувало іноземців... Нашим майстриням, очолюваних лауреатом Державної премії СРСР Тетяною Цветковою, довіряли найвідповідальніші завдання, вишивати сценічні комплекти для таких всесвітньовідомих мистецьких колективів, як капела «Думка», Закарпатський народний хор та інших зоряних колективів... У вишивальному цеху був популярним лозунг: «Зроблене вишивальницями – зроблене відмінно».
Щоб не закрадалася думка, що наш колектив існував тільки з вишиванок, скажу, що ми випускали рибацькі сіті, рукавиці для рибалок, швейні, керамічні, чеканні вироби, валізи, нестандартну продукцію... Ми першими в Мукачеві й районі почали випуск поліетиленових пакетів, першими наносили на них зображення найвідоміших у місті над Латорицею споруд, зокрема, Мукачівський замок, Ратушу, Святомиколаївський монастир. Загалом найменування того, що виготовляв працьовитий колектив фабрики художніх виробів досягав кілька десятків.
На першому місці в нас були робітники – чесні, працьовиті, самовіддані. Такі, як орденоносці Зінаїда Архипова, її колегині-вишивальниці Ганна Сухан, Єлизавета Фехтель, Наталія Гейруш, Варвара Болдижар. За приклад ставили Валентину Кудлінкову, Магдалину Зварич, операторів екструзивних машин Ганну Тадлер, Ганну Заводяк, Марію Подгорську... Доброї слави зажили наші кращі раціоналізатори Іван Кека, майстер зміни Олена Цвєткова...
Ми ні на йоту не збавили в турботі про споживачів. Поєднавши свою долю із німецькою фірмою «Ле-ГО Беклайбундсверке ГбмХ» довели зарубіжним, дуже вимогливим щодо якості продукції споживачам, що здатні витримати екзамен на «відмінно». Спеціалізуючись на пошитті спідниць, жіночих блуз, брюк, чоловічих костюмів з давальницької сировини нашого іноземного замовника, сьогодні виготовляємо щомісяця понад сто тисяч виробів 60 – 70 моделей. Нашу продукцію охоче купують у більшості країн Європи, бо наш колектив зарекомендував себе перед іноземними партнерами як надійний, здатний виробляти конкурентоспроможну продукцію, в найкоротші строки й швидко освоювати нові моделі, нарощувати обсяги виробництва, освоювати новітні технології, своєчасно, без зривів, а, головне, в повному обсязі виконувати найскладніші замовлення, забезпечувати стабільну роботу, досягати високих техніко-економічних показників виробничої діяльності. Зростання довіри між нами і нашими зарубіжними партнерами дає не тільки змогу збільшувати обсяги виробництва на взаємовигідних умовах, але й вирішувати перспективні, більш складні завдання. Такі, як оснащення підприємства новими верстатами, машинами, механізмами, що дають змогу швидко опановувати сучасними технологічними новинками. Та, на жаль, тут не все гладко. Приміром, наші зарубіжні партнери запропонували поставити три верстати дуже необхідні нам при пошитті чоловічих костюмів. Щоб завести їх на територію України потрібен дозвіл. Ми взялися виготовляти необхідні документи. Але ще не встигли їх зібрати, як нам уже надійшла пропозиція сплатити за нове обладнання ... понад сімсот тисяч гривень податку. Де взяти такі гроші. І ми змушені були відмовитися від нового обладнання.
Помітний слід нашого колективу і в житті Мукачева. Сповнений почуття милосердя колектив підприємства виділив близько 30 тисяч гривень потерпілим від повені, допоміг дитячій лікарні в придбання ліків та обладнання. Дбає наш колектив і про створення належних умов праці й відпочинку трудівників підприємства. В санаторії «Синяк» наші робітники, без відриву від виробництва, можуть поправити своє здоров'я. Колектив допомагає дитячим садкам. Перш за все підшефному ДНЗ № 28. Тісні зв'язки єднають нас з колективом Мукачівського державного університету. Наш колектив допоміг обладнати на кафедрі швейних виробів експериментальну «виробничу дільницю», оснастивши її устаткуванням. І тепер студенти, які опановують швейну справу, мають змогу втілити свої розробки в життя.
Щоб не складалося враження, що у нас все так гладко й безхмарно, мушу зауважити, що не раз і не два нам доводилося скрутно. І ось нова болячка на наші голови. Якщо раніше ми купували тисячу кубометрів природного газу, який нам потрібний як технологічна складова виробництва, по 50 умовних одиниць, то останній рахунок, який нам виставили прямо таки шокував. За таку ж кількість газу пропонують сплачувати по 573 умовні одиниці. А з першого грудня цього року мінімальна заробітна плата має досягти 1004 гривень. Це занадто велике фінансове навантаження. Хіба виживеш у таких умовах?
І все ж рук не складаємо. Шукаємо виходу із скрути і знаходимо його. Бо віримо в наших людей, у їх здатність працювати самовіддано в інтересах України. Оптимізму додають усі трудові підрозділи. Відстаючих не маємо. А ось щоб назвати передовиків виробництва й газетної сторінки не вистачить. Гордимося успіхами швачок цеху № 1 Віталії Калабішки, Інни Кузьми, Ольги Перести, Ганни Сидун, Світлани Скиби, закрійного цеху – настельниці полотна Любові Леготай, розкрійниці Світлани Матоли, комплектувальниці Тетяни Савчинець, швачок Ракошинського підрозділу Світлани Гойдаш, Віти Курцеби, Юдіти Мейсар, Валентини Цигунько, Людмили Шевчук...Не мають рівних собі підрозділи ТОВ «Карпати-Інтерконтиненталь», очолювані головним механіком-енергетиком Іваном Гузинцем, начальником виробництва Марією Богдан, майстром цеху Марією Гичкою. Тут першість стало утримують швачки Надія Махлинець, Марія Товтин та інші.
З майже п'ятдесяти років мого трудового стажу, чверть віку я віддав цьому працьовитому, прекрасному, спрямованому в майбутнє, знаному в багатьох країнах Європи колективу. Без самовихваляння, уміє наш колектив на світі жити й творити прекрасне. Тому не уявляю собі життя без рідного трудового колективу. Ось і прагну виправдати довіру.
Петро Михайлович БАСАРАБ, генеральний директор ТзОВ «Едельвейс-Лего» і ТзОВ «Карпати-Інтерконтиненталь», заслужений працівник легкої промисловості України
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.