У неділю, 30 березня 1949 року мій батько, Йосип Роглєв, одягнув свій найкращий, ще довоєнний костюм. Темно-синій відріз справжньої англійської тканини придбав у 1937 році в Братіславі. А пошив з неї татові костюм відомий не тільки в Мукачеві, Підкарпатській Русі, Чехословаччині, але
й у ряді країн Європи, кравець Михайло Іванік. У той день на піджак мого дорогого батька за дорученням Президії Верховної Ради СРСР прикріпив Золоту зірку Героя Соціалістичної Праці та орден Леніна голова Закарпатського облвиконкому Іван Туряниця. Нагадаю, що у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 лютого 1949 року «Про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці передовикам сільського господарства Закарпатської області, Української РСР» саме 30 березня у переповненому залі Мукачівського російського драматичного театру Іван Іванович прикріпив до грудей Федора Ганчева, Гафії Зварич, Ганни Ладані, Іллі Семеняка, Іордана Ризова, Йосипа Роглєва, Юрія Рубіша, Деньо Пеєва, Івана Гужвая, Пенчо Острєва найвищі трудові відзнаки Золоті медалі «Серп і Молот».
Та мова піде про надзвичайно здібного, талановитого кравця, творця найгарніших, вишуканих костюмів, пальт, плащів, жіночих обнов – мукачівського майстра з великої літери – Михайла Іваніка. Навіть найвишуканіше знать не ремствувала, по кілька місяців чекаючи своєї черги до чудо-майстра, який шив обнови за найновішими фасонами кращих домів моделей у Європі. Одягнутися в обнову пошиту руками Михайла Іваніка, який мав не лише «золоті руки» але вишуканий смак, було вельми престижно.
Мало хто знав, що Михайло Іванік, сімнадцяти років від народження, із зброєю в руках, у 1919 році захищав Угорську соціалістичну революцію, що він був на площі перед Мукачівською ратушею, коли з її балкона в березні того року, міський голова Янош Галгоці проголосив перемогу нової влади в місті над Латорицею. Після поразки революції він став кравцем, пройшовши нелегку науку в приватних майстернях. Коли «вишився» у здібного майстра, почав подорож по Європі. Не туристичну, а фахову. Талановитому кравцеві з Мукачева охоче надавали робочі місця в кращих Будинках моди в Празі, Будапешті, Белграді, Берліні, Римі й навіть Парижі. «Подорож» за здобуттям найвищого рівня спеціалізації почалася в Михайла Іваника з Праги. Тут його друзі, студенти Празького університету, роздобули мукачівському кравцеві ... студентський квиток, щоб він мав змогу купувати пільгові білети на всі види транспортних засобів.
Набувши необхідних навичок, майстерно володіючи фахом закрійника й кравця, Михайло Іванік повернувся в Мукачево. У рідному місті він відкрив приватне ательє, за яке слугувала одна з чималих кімнат у його домі. Слава про чудо-кравця з Мукачева полинула по всій Підкарпатській Русі. Незабаром серед його клієнтів були лікарі, вчителі, адвокати, поліцейське начальство, офіцери, їх дружини... І Михайло Іванік гідно тримав марку. Коли Олексу Борканюка обрали в Чехословацький Парламент, він пошив костюм депутатові від трудящих краю.
Михайло Іванік був дуже вимогливим до себе. Пошите його руками, мало виглядати як виріб з найкращих будинків моделей у Парижі. Якось, коли недільного пообіддя він прогулювався урі-корзовом, помітив, що піджак, який минулого тижня віддав місцевому священику реформатської церкви, «не сидить» на клієнтові, вибачившись, попросив його наступного дня зайти у майстерню. І тільки підігнавши костюм, відпустив клієнта. Серед довоєнних клієнтів Михайла Іваніка були відомий художник Юлій Віраг, директор гімназії Микола Драгула...Юлій Віраг дуже хотів мати пристойний костюм, пошитий Михайлом Іваніком, але грошей на нього бракувало. І тоді два митці уклали договір. Михайло Іванік пошиє костюм художникові, а Юлій Віраг намалює його портрет. І обоє блискуче виконали умови джентельменської угоди.
У 1941 році Михайла Іваніка мобілізували в гортіївську армію. Проте на фронт не відправили, а залишили... служити в одному з підрозділів протиповітряної оборони Мукачева. І в казармі талановитого кравця ніхто не бачив, бо командування розпорядилося, аби він жив у власному помешканні й ... шив костюми для керівництва міста та парадну форму для офіцерів угорської армії. За старання Михайлу Іваніку присвоїли чин... єфрейтора.
Після визволення Закарпатської України Михайло Іванік ще якийсь час утримував власну кравецьку майстерню. А після возз'єднання краю з Україною, Михайло Іванік, при сприянні міських властей, влаштувався в будівельну контору, де, як засвідчують документи, шив... майстрам робочий спецодяг.
Так гласили документи. А, насправді, Михайло Іванік займався улюбленою справою. Серед його замовників були голова Закарпатського облвиконкому Іван Туряниця, депутати Верховної Ради СРСР Омелян Ваш, Василь Русин, Ганна Петрище... Красувалися у трійках, пошитих чудо-майстром хірурги Олександр Фединець, Микола Вітенбергер, голова міського суду Михайло Шаленик, приймав парад у бездоганно пошитому мундирі перший командир Мукачівської дивізії, Герой Радянського Союзу, генерал-майор Федір Гладков, вдячні були золоторукому кравцеві провідні артисти Мукачівського російського драматичного театру Григорій Готарський, Софія Нижня...
Ось такий прекрасний слід в історії Мукачева залишив кравець від Бога – Михайло Іванік.
Та мова піде про надзвичайно здібного, талановитого кравця, творця найгарніших, вишуканих костюмів, пальт, плащів, жіночих обнов – мукачівського майстра з великої літери – Михайла Іваніка. Навіть найвишуканіше знать не ремствувала, по кілька місяців чекаючи своєї черги до чудо-майстра, який шив обнови за найновішими фасонами кращих домів моделей у Європі. Одягнутися в обнову пошиту руками Михайла Іваніка, який мав не лише «золоті руки» але вишуканий смак, було вельми престижно.
Мало хто знав, що Михайло Іванік, сімнадцяти років від народження, із зброєю в руках, у 1919 році захищав Угорську соціалістичну революцію, що він був на площі перед Мукачівською ратушею, коли з її балкона в березні того року, міський голова Янош Галгоці проголосив перемогу нової влади в місті над Латорицею. Після поразки революції він став кравцем, пройшовши нелегку науку в приватних майстернях. Коли «вишився» у здібного майстра, почав подорож по Європі. Не туристичну, а фахову. Талановитому кравцеві з Мукачева охоче надавали робочі місця в кращих Будинках моди в Празі, Будапешті, Белграді, Берліні, Римі й навіть Парижі. «Подорож» за здобуттям найвищого рівня спеціалізації почалася в Михайла Іваника з Праги. Тут його друзі, студенти Празького університету, роздобули мукачівському кравцеві ... студентський квиток, щоб він мав змогу купувати пільгові білети на всі види транспортних засобів.
Набувши необхідних навичок, майстерно володіючи фахом закрійника й кравця, Михайло Іванік повернувся в Мукачево. У рідному місті він відкрив приватне ательє, за яке слугувала одна з чималих кімнат у його домі. Слава про чудо-кравця з Мукачева полинула по всій Підкарпатській Русі. Незабаром серед його клієнтів були лікарі, вчителі, адвокати, поліцейське начальство, офіцери, їх дружини... І Михайло Іванік гідно тримав марку. Коли Олексу Борканюка обрали в Чехословацький Парламент, він пошив костюм депутатові від трудящих краю.
Михайло Іванік був дуже вимогливим до себе. Пошите його руками, мало виглядати як виріб з найкращих будинків моделей у Парижі. Якось, коли недільного пообіддя він прогулювався урі-корзовом, помітив, що піджак, який минулого тижня віддав місцевому священику реформатської церкви, «не сидить» на клієнтові, вибачившись, попросив його наступного дня зайти у майстерню. І тільки підігнавши костюм, відпустив клієнта. Серед довоєнних клієнтів Михайла Іваніка були відомий художник Юлій Віраг, директор гімназії Микола Драгула...Юлій Віраг дуже хотів мати пристойний костюм, пошитий Михайлом Іваніком, але грошей на нього бракувало. І тоді два митці уклали договір. Михайло Іванік пошиє костюм художникові, а Юлій Віраг намалює його портрет. І обоє блискуче виконали умови джентельменської угоди.
У 1941 році Михайла Іваніка мобілізували в гортіївську армію. Проте на фронт не відправили, а залишили... служити в одному з підрозділів протиповітряної оборони Мукачева. І в казармі талановитого кравця ніхто не бачив, бо командування розпорядилося, аби він жив у власному помешканні й ... шив костюми для керівництва міста та парадну форму для офіцерів угорської армії. За старання Михайлу Іваніку присвоїли чин... єфрейтора.
Після визволення Закарпатської України Михайло Іванік ще якийсь час утримував власну кравецьку майстерню. А після возз'єднання краю з Україною, Михайло Іванік, при сприянні міських властей, влаштувався в будівельну контору, де, як засвідчують документи, шив... майстрам робочий спецодяг.
Так гласили документи. А, насправді, Михайло Іванік займався улюбленою справою. Серед його замовників були голова Закарпатського облвиконкому Іван Туряниця, депутати Верховної Ради СРСР Омелян Ваш, Василь Русин, Ганна Петрище... Красувалися у трійках, пошитих чудо-майстром хірурги Олександр Фединець, Микола Вітенбергер, голова міського суду Михайло Шаленик, приймав парад у бездоганно пошитому мундирі перший командир Мукачівської дивізії, Герой Радянського Союзу, генерал-майор Федір Гладков, вдячні були золоторукому кравцеві провідні артисти Мукачівського російського драматичного театру Григорій Готарський, Софія Нижня...
Ось такий прекрасний слід в історії Мукачева залишив кравець від Бога – Михайло Іванік.
Христо РОГЛЄВ, заслужений працівник сфери послуг України
Настіпні новини:
- Микола Прокопович Зубарєв славний захисник Вітчизни
- Особливості забудови Мукачева. Комплексна забудова міста
- ДОЧКА ЗЕМЛІ, ПОКЛИКАНА КОСМОСОМ
Попередні новини:
- Коли Мукачево стане чистим?
- ПІД ЧАС ЗЕЛЕНОЇ ТОЛОКИ ВИСАДИЛИ СОТНІ ДЕРЕВ
- Особливості забудови Мукачева. Вокзал і «Борок-телеп»
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.