Серед славних захисників Вітчизни першими називають прикордонників. І це справедливо. Бо воїни в зелених кашкетах завжди в підвищеній готовності, в будь-яку хвилину можуть дати відсіч порушникам священних рубежів Батьківщини. Нев'янучою славою вкрили себе прикордонники у Великій Вітчизняній війні.
Золотими літерами в славну когорту прикордонників вписане й прізвище генерал–майора Миколи Прокоповича Зубарєва.
Він народився 28 липня 1904 року в станиці Ново-Мінська Ростовської області в селянській родині. Зростав працьовитим, мужнім. І коли в 1926 року був призваний у РСЧА, то його направили курсантом у військовий навчальний заклад. По закінченні навчання із відмінним свідоцтвом Миколу Зубарєва направили помічником начальника прикордонної застави. Служба на кордоні легкою не була: майже щоденно виникали «вогневі контакти» (так називалися перестрілки) із басмачами в 1928 – 1929 роках у Кабардино-Балкарії.
Микола Зубарєв від року до року мужнів, набирався командирського досвіду, зростав і по службі: начальник прикордонної застави, начальник штабу полку, начальник штабу прикордонного загону... І весь час не покидало його відчуття потреби вчитися. Незабаром Микола Зубарєв став слухачем військової академії імені М.В.Фрунзе. А по її закінченні підполковник М.П.Зубарєв одержав дуже важливе призначення, наприкінці 1939 року очолив новостворений Рава-Руський прикордонний загін.
Тут, на радянсько-польському кордоні спокою не було, з усього відчувалося, що війна не за горами. Те, що починаючи з 22 червня 1941 року, віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз, воїни в зелених кашкетах дали належну відсіч гітлерівським загарбникам по всьому західному кордоні, була заслуга і підполковника Миколи Зубарєва.
За відмінне і уміле виконання наказів командування у лютому 1942 року полковник Микола Зубарєв був призначений начальником управління військ НКВС по охороні тилу Калінінського фронту. На його грудях засяяв перший орден – Червоного Прапора. А військовий талант Миколи Прокоповича розкривався від однієї бойової операції до іншої. 4 лютого 1943 року Миколі Зубарєву було присвоєно військове звання генерал-майор. Він стає начальником військ НКВС по охороні тилу 1-го Прибалтійського, а відтак –1-го Українського фронтів. Нелегке завдання виконували воїни під командуванням М.П.Зубарєва. Їм належало прикривати відхід наших військ, пошматованих гітлерівцями, битися з наступаючим ворогом поки йшло перегрупування частин Червоної Армії, і доки вони займали бойові позиції. А ще воїни під орудою Миколи Зубарєва здійснювали охорону особливо важливих промислових підприємств, залізничних станцій та споруд, що знаходилися в смузі дії фронтів.
Та найвищим виявом довіри до Миколи Прокоповича і його військових підрозділів стало підписання в передмісті Берліна акту про безумовну капітуляцію фашистських військ. Підготовку і охорону цієї довгоочікуваної події, яка знаменувала собою Велику Перемогу, було доручено генералу Миколі Зубарєву. І він зі всією відповідальністю, блискуче справився з покладеною на нього історичною місією. Відтак, ще одна подія на все життя закарбувалася в його пам'яті. 24 червня 1945 року Микола Прокопович був учасником Параду переможців у Москві в складі уславлених воїнів 1-го Українського фронту.
Велика Вітчизняна війна закінчилася, а Друга світова йшла до завершення. У цей період генерал Микола Зубарєв одержав призначення начальником прикордонних військ Сахалінського округу. А через два роки – нове призначення: із найсхіднішої точки СРСР його направили служити на найзахіднішу – заступником начальника Управління військ МВС Закарпатського прикордонного округу. Сталося це 65 років тому, в грудні 1947 року. Потім Микола Прокопович трудився на посаді начальника штабу, а відтак начальником Управління військ МДБ Закарпатського прикордонного округу аж до виходу на заслужений відпочинок у листопаді 1957 року.
Про його відданість Батьківщині, особисту мужність і хоробрість свідчили нагороди: орден Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, полководницький орден Богдана Хмельницького І ступеня. Ордени Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки та майже два десятки медалей, знак «Почесний чекіст». Мало хто знає, що коли знімався фільм «Над Тисою», про нелегку службу прикордонників Закарпатського прикордонного округу, консультував знімальну групу генерал Зубарєв. А ще охоче зустрічався зі студентською і шкільною молоддю, побував у багатьох військових підрозділах, і, звісно, на прикордонних заставах. Помер М.П.Зубарєв 5 вересня 1980 року.
Він народився 28 липня 1904 року в станиці Ново-Мінська Ростовської області в селянській родині. Зростав працьовитим, мужнім. І коли в 1926 року був призваний у РСЧА, то його направили курсантом у військовий навчальний заклад. По закінченні навчання із відмінним свідоцтвом Миколу Зубарєва направили помічником начальника прикордонної застави. Служба на кордоні легкою не була: майже щоденно виникали «вогневі контакти» (так називалися перестрілки) із басмачами в 1928 – 1929 роках у Кабардино-Балкарії.
Микола Зубарєв від року до року мужнів, набирався командирського досвіду, зростав і по службі: начальник прикордонної застави, начальник штабу полку, начальник штабу прикордонного загону... І весь час не покидало його відчуття потреби вчитися. Незабаром Микола Зубарєв став слухачем військової академії імені М.В.Фрунзе. А по її закінченні підполковник М.П.Зубарєв одержав дуже важливе призначення, наприкінці 1939 року очолив новостворений Рава-Руський прикордонний загін.
Тут, на радянсько-польському кордоні спокою не було, з усього відчувалося, що війна не за горами. Те, що починаючи з 22 червня 1941 року, віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз, воїни в зелених кашкетах дали належну відсіч гітлерівським загарбникам по всьому західному кордоні, була заслуга і підполковника Миколи Зубарєва.
За відмінне і уміле виконання наказів командування у лютому 1942 року полковник Микола Зубарєв був призначений начальником управління військ НКВС по охороні тилу Калінінського фронту. На його грудях засяяв перший орден – Червоного Прапора. А військовий талант Миколи Прокоповича розкривався від однієї бойової операції до іншої. 4 лютого 1943 року Миколі Зубарєву було присвоєно військове звання генерал-майор. Він стає начальником військ НКВС по охороні тилу 1-го Прибалтійського, а відтак –1-го Українського фронтів. Нелегке завдання виконували воїни під командуванням М.П.Зубарєва. Їм належало прикривати відхід наших військ, пошматованих гітлерівцями, битися з наступаючим ворогом поки йшло перегрупування частин Червоної Армії, і доки вони займали бойові позиції. А ще воїни під орудою Миколи Зубарєва здійснювали охорону особливо важливих промислових підприємств, залізничних станцій та споруд, що знаходилися в смузі дії фронтів.
Та найвищим виявом довіри до Миколи Прокоповича і його військових підрозділів стало підписання в передмісті Берліна акту про безумовну капітуляцію фашистських військ. Підготовку і охорону цієї довгоочікуваної події, яка знаменувала собою Велику Перемогу, було доручено генералу Миколі Зубарєву. І він зі всією відповідальністю, блискуче справився з покладеною на нього історичною місією. Відтак, ще одна подія на все життя закарбувалася в його пам'яті. 24 червня 1945 року Микола Прокопович був учасником Параду переможців у Москві в складі уславлених воїнів 1-го Українського фронту.
Велика Вітчизняна війна закінчилася, а Друга світова йшла до завершення. У цей період генерал Микола Зубарєв одержав призначення начальником прикордонних військ Сахалінського округу. А через два роки – нове призначення: із найсхіднішої точки СРСР його направили служити на найзахіднішу – заступником начальника Управління військ МВС Закарпатського прикордонного округу. Сталося це 65 років тому, в грудні 1947 року. Потім Микола Прокопович трудився на посаді начальника штабу, а відтак начальником Управління військ МДБ Закарпатського прикордонного округу аж до виходу на заслужений відпочинок у листопаді 1957 року.
Про його відданість Батьківщині, особисту мужність і хоробрість свідчили нагороди: орден Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, полководницький орден Богдана Хмельницького І ступеня. Ордени Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки та майже два десятки медалей, знак «Почесний чекіст». Мало хто знає, що коли знімався фільм «Над Тисою», про нелегку службу прикордонників Закарпатського прикордонного округу, консультував знімальну групу генерал Зубарєв. А ще охоче зустрічався зі студентською і шкільною молоддю, побував у багатьох військових підрозділах, і, звісно, на прикордонних заставах. Помер М.П.Зубарєв 5 вересня 1980 року.
Василь Нагірний, гвардії майор у відставці, колишній військовий журналіст
Настіпні новини:
- До 90-річчя 128-ї двічі Червонопрапорної гвардійської Закарпатської ме…
- Через "металістів" з водогону витекло 4 тис. кубів води
- ПРИКОРДОННИКИ СВЯТКУВАЛИ І ЗВІТУВАЛИ
Попередні новини:
- Особливості забудови Мукачева. Комплексна забудова міста
- ДОЧКА ЗЕМЛІ, ПОКЛИКАНА КОСМОСОМ
- МУКАЧІВСЬКИЙ КРАВЕЦЬ... ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗРАЗКА
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.