«Блаженні миротворці». Ці слова із заповітів Христових приходять до мене завжди, коли розмірковую над прожитим і пережитим. Бо переконався,
що миром, злагодою можна гори перевернути, а чвари й сварка тільки розрушають. Коли поринаю спогадами у свої гімназійні роки, то неодмінно пригадуються мені вечори художньої самодіяльності, підготовлені старшокласниками. Якось вони поставили твір Івана Котляревського. Завершальною частиною його була пісня, яка з тої пори на усеньке життя стала мені дороговказом: «Де злагода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона». Як вони співзвучні із Христовою заповіддю!
Ця блискуча думка Івана Котляревського з роками набула для мене особливої життєвої сили і значущості. А бачив і пережив я багато. І керівників різних спостерігав. Були розумні, толерантні, помірковані... Були й інші – кар'єристи, вискочки, окозамилювачі й відверті самодури...Переконався, усім своїм благословенним Богом віком, що не можна щасливо вікувати вік у затруєній злобою та недовірою родині. Як і зводити дім розсвареною сім'єю. Не можна будувати державу в якій ідеологічно та світоглядно розшарпане суспільство, у якому відсутня консолідуюча національна ідея.
За два десятки років незалежності спостерігав за підготовкою до не одних виборів і у вищі органи державної влади, і у місцеві ради. Боже, чого тільки не наслухаєшся по радіо, не побачиш по телевізору, не прочитаєш у численних газетах, що їх засовують у всі поштові ящички! Чомусь відвертий бруд, неприкриті натяки, обливання помиями опонентів називають «чорним піаром». Пам'ятаю підготовку до виборів за Чехословацької влади. У нашому краї й тоді було багато партій. Але сварок, обливання один одного помиями не було. Обілювання себе й нацьковування виборців на супротивника призводить до того, що Країна йде до виборів не монолітною, сильною, збратаною, яку мають поважати у світі, а розрізненою, де Схід дорікає Заходу, і навпаки. Чвари ті і в парламенті не вщухають. З історії знаю, що в період зародження республіки у Франції, на всю країну прозвучав консолідуючий національну ідею заклик: «Пора б порозумнішати!». І нам такий заклик не завадив би, тільки доповнений двома словами – «Пора порозумітися!».
З великим інтересом прочитав у минулому номері «Мукачівської ратуші» дуже переконливий виступ, поважаного мною старійшини журналістського загалу, Миколи Літковського. Закликає Микола Германович жити так, щоб нас поважали у світі. Ці світлі мрії не можливі без виховання злагодою нашого суспільства.
Взаємопорозуміння, толерантність, терпимість, поблажливість одне до одного не лише цементують суспільство, а й дають змогу гідно протидіяти викликам часу, зокрема нищенню у людині духовних, моральних цінностей, які день у день пропагуються нашим телебаченням, частиною газет, журналів. Там панує жорстокість, насилля, вбивства, розпуста, а добро, милосердя загнані в глухий куточок. А це веде до руйнації етносвятинь, занедбання національних культур і традицій. Хіба дикі танці співачки характеризують нашу націю, гордих, миролюбивих, роботящих українців? Думаю, що ні. А от завидна працьовитість, любов до всього прекрасного, вірність Христовим заповідям і вченню Христовому, народна пісня, тиха, прониклива, зворушлива – ось що є нашою національною характеристикою і гордістю! То й повернімось до того, що виховує злагоду, здатність розуміти, сприймати один одного. Їх слід плекати, виховувати, ростити і примножувати в суспільстві.
Сьогодні, як ніколи, нам потрібні моральність і духовність у політиці, як запорука миру і громадянської злагоди, моральність і духовність в економіці, як гарантія від небезпечної поляризації суспільства, моральність і духовність у повсякденності, як основа здорової нації, На моє переконання, то ці вічні проблеми і критерії людськості, тепер, як ніколи, мають для України свою специфіку втілення їх у життя, як стратегічного, національного ресурсу її повноцінного розвитку.
Пора порозумітися! Сьогодні важливо якнайшвидше відімкнути і геть викинути колодиці (замки) з людських душ, які нав'язала нам і міцно закрила тими запорами серця наші, сьогочасна цивілізація хапальних рефлексів, вовчих капіталістичних законів. Впевнений на всі сто відсотків, що толерувати злагоду можна лише злагодою. А для цього треба змалечку кожному громадянинові Мукачева прищеплювати любов і повагу до родини, сусідів, товаришів по школі, отчого краю, вікопомних традицій народу, його культурних, духовних скарбів. У нас їх ще багато. І вони забуттю не підлягають.
Боляче мені, коли на схилі літ своїх бачу як нині світом заволоділи гроші, кар'єризм, злоба, заздрість, ненависть. А мужність, чесність, справедливість, порядність, ніжність, благородство – ці риси ,притаманні справжній людині, сприймаються як дивацтва чи й архаїзми радянської доби. Тим часом вихований на високих ідеалах людства, громадянин України не залишить вас у біді, на нього можна покластися у будь-якій справі, він ніколи не збреше, а вислухавши, дасть слушну пораду. Справжня людина, без якої нам не побудувати справедливої держави, ніколи не буде ганятися за посадами, за грошима, а головне – вона має власну думку і захищає свою точку зору. І за такими людьми майбутнє нашої держави, нашого народу.
Сьогодні, на жаль, мені не часто щастить зустріти людину, яка допомагає стареньким чи незрячим перейти дорогу, чи поділиться із жебраком шматком хліба, чи схилиться над людиною яка впала на тротуарі, щоб допомогти непритомному. І все ж, попри негаразди вірю, що слова Івана Котляревського про злагоду в сімействі, мир і тишину, щасливих людей і блаженну сторону, невмирущі, пророчі. Тож вірю, що незабаром настане час, коли наша країна, уже найближчим часом вирішить найскладніші проблеми, люди нарешті простягнуть руку допомоги один одному – і в нашій державі запанують мир, спокій і благодать. Хотілось би дожити до того.
{linkr:related;keywords:%C3%90%C2%9C%C3%90%C2%B8%C3%90%C2%BA%C3%90%C2%BE%C3%90%C2%BB%C3%90%C2%B0+%C3%90%C2%9A%C3%90%C2%A0%C3%90%C2%98%C3%90%C2%9B%C3%90%C2%9E%C3%90%C2%92;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}Ця блискуча думка Івана Котляревського з роками набула для мене особливої життєвої сили і значущості. А бачив і пережив я багато. І керівників різних спостерігав. Були розумні, толерантні, помірковані... Були й інші – кар'єристи, вискочки, окозамилювачі й відверті самодури...Переконався, усім своїм благословенним Богом віком, що не можна щасливо вікувати вік у затруєній злобою та недовірою родині. Як і зводити дім розсвареною сім'єю. Не можна будувати державу в якій ідеологічно та світоглядно розшарпане суспільство, у якому відсутня консолідуюча національна ідея.
За два десятки років незалежності спостерігав за підготовкою до не одних виборів і у вищі органи державної влади, і у місцеві ради. Боже, чого тільки не наслухаєшся по радіо, не побачиш по телевізору, не прочитаєш у численних газетах, що їх засовують у всі поштові ящички! Чомусь відвертий бруд, неприкриті натяки, обливання помиями опонентів називають «чорним піаром». Пам'ятаю підготовку до виборів за Чехословацької влади. У нашому краї й тоді було багато партій. Але сварок, обливання один одного помиями не було. Обілювання себе й нацьковування виборців на супротивника призводить до того, що Країна йде до виборів не монолітною, сильною, збратаною, яку мають поважати у світі, а розрізненою, де Схід дорікає Заходу, і навпаки. Чвари ті і в парламенті не вщухають. З історії знаю, що в період зародження республіки у Франції, на всю країну прозвучав консолідуючий національну ідею заклик: «Пора б порозумнішати!». І нам такий заклик не завадив би, тільки доповнений двома словами – «Пора порозумітися!».
З великим інтересом прочитав у минулому номері «Мукачівської ратуші» дуже переконливий виступ, поважаного мною старійшини журналістського загалу, Миколи Літковського. Закликає Микола Германович жити так, щоб нас поважали у світі. Ці світлі мрії не можливі без виховання злагодою нашого суспільства.
Взаємопорозуміння, толерантність, терпимість, поблажливість одне до одного не лише цементують суспільство, а й дають змогу гідно протидіяти викликам часу, зокрема нищенню у людині духовних, моральних цінностей, які день у день пропагуються нашим телебаченням, частиною газет, журналів. Там панує жорстокість, насилля, вбивства, розпуста, а добро, милосердя загнані в глухий куточок. А це веде до руйнації етносвятинь, занедбання національних культур і традицій. Хіба дикі танці співачки характеризують нашу націю, гордих, миролюбивих, роботящих українців? Думаю, що ні. А от завидна працьовитість, любов до всього прекрасного, вірність Христовим заповідям і вченню Христовому, народна пісня, тиха, прониклива, зворушлива – ось що є нашою національною характеристикою і гордістю! То й повернімось до того, що виховує злагоду, здатність розуміти, сприймати один одного. Їх слід плекати, виховувати, ростити і примножувати в суспільстві.
Сьогодні, як ніколи, нам потрібні моральність і духовність у політиці, як запорука миру і громадянської злагоди, моральність і духовність в економіці, як гарантія від небезпечної поляризації суспільства, моральність і духовність у повсякденності, як основа здорової нації, На моє переконання, то ці вічні проблеми і критерії людськості, тепер, як ніколи, мають для України свою специфіку втілення їх у життя, як стратегічного, національного ресурсу її повноцінного розвитку.
Пора порозумітися! Сьогодні важливо якнайшвидше відімкнути і геть викинути колодиці (замки) з людських душ, які нав'язала нам і міцно закрила тими запорами серця наші, сьогочасна цивілізація хапальних рефлексів, вовчих капіталістичних законів. Впевнений на всі сто відсотків, що толерувати злагоду можна лише злагодою. А для цього треба змалечку кожному громадянинові Мукачева прищеплювати любов і повагу до родини, сусідів, товаришів по школі, отчого краю, вікопомних традицій народу, його культурних, духовних скарбів. У нас їх ще багато. І вони забуттю не підлягають.
Боляче мені, коли на схилі літ своїх бачу як нині світом заволоділи гроші, кар'єризм, злоба, заздрість, ненависть. А мужність, чесність, справедливість, порядність, ніжність, благородство – ці риси ,притаманні справжній людині, сприймаються як дивацтва чи й архаїзми радянської доби. Тим часом вихований на високих ідеалах людства, громадянин України не залишить вас у біді, на нього можна покластися у будь-якій справі, він ніколи не збреше, а вислухавши, дасть слушну пораду. Справжня людина, без якої нам не побудувати справедливої держави, ніколи не буде ганятися за посадами, за грошима, а головне – вона має власну думку і захищає свою точку зору. І за такими людьми майбутнє нашої держави, нашого народу.
Сьогодні, на жаль, мені не часто щастить зустріти людину, яка допомагає стареньким чи незрячим перейти дорогу, чи поділиться із жебраком шматком хліба, чи схилиться над людиною яка впала на тротуарі, щоб допомогти непритомному. І все ж, попри негаразди вірю, що слова Івана Котляревського про злагоду в сімействі, мир і тишину, щасливих людей і блаженну сторону, невмирущі, пророчі. Тож вірю, що незабаром настане час, коли наша країна, уже найближчим часом вирішить найскладніші проблеми, люди нарешті простягнуть руку допомоги один одному – і в нашій державі запанують мир, спокій і благодать. Хотілось би дожити до того.
Микола КРИЛОВ, колишній головний лікар Мукачівської ЦРЛ, почесний громадянин Мукачева
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.