Один з кращих знавців історії дорадянського Закарпаття Теодор Легоцький, на праці якого історики посилаються і сьогодні, в своїй книзі «Монографія Березької жупи» подав перелік підприємств, які існували в Мукачеві і довколишніх селах у XII-XIX століттях.
Березька жупа до 1918 року адміністративно об'єднувала теперішні Берегівський, Мукачівський, Свалявський, Воловецький і частину Іршавського районів. З цієї монографії видно, що в тодішній жупі, особливо на Мукачівщині, було чимало промислових підприємств. Про які тепер говорять тільки залишки фундаментів та спогади старожилів. Підприємства ці були малі, примітивні, на деяких із них працювало всього кілька робітників. Але вироби окремих промислів були досить запитаними і відправлялися навіть за кордони Австро-Угорщини.
У 1767 році в Мукачеві було збудовано суконну фабрику. Згодом її перемістили в Підгоряни. З 1797 на фабриці налагодили фарбування сукна, яке продавали на ярмарках у Гданську. Наприкінці XVIII століття в Кольчині біля квасцевої фабрики було збудовано фабрику з виробництва селітри. У 1650 році в Обаві й Воротниці виникли дві гути (фабрики скла), які в 1688 році були зруйновані габсбурзькими військами. Тому в 1762 році в долині Визниці спорудили другу фабрику скла, якій однак також не пощастило – через 8 років її зруйнувала велика буря.
У Нижній Грабівниці (нині частина Чинадієва) в 1793 році на місці залізного заводу – «плавильні» було збудовано паперову фабрику. У 1801 році папір з Нижньої Грабівниці надходив і до Львова. Однак у 1858 році фабрика припинила існування, оскільки не могла конкурувати з «машинними фабриками». Перший в Подкарпатській Русі завод з виплавки заліза було засновано в 1768 році поблизу Шелестова. Це був попередник верстатобудівного заводу ім. Кірова. Чавунні художні вироби шелестівців ще й досі радують око в багатьої містах не тільки Закарпаття, Угнорщини, але й Австрії, Словаччини та Чехії...
Плавильні печі в 1744 році споруджено в Чинадієві, «молотивню» – в Жборівцях. Спочатку залізо виплавляли в ямах, викопаних у землі. Такі плавильні існували в 1642 році біля Ряпиді (Бистриця) і в Нижній Визниці. На початку XIX століття в Кольчині відкрито фабрику з виготовлення «гіркої солі», яку продавали й за межами Австро-Угорщини. В меншій кількості її варили в 1787 році і в Нижній Грабівниці.
У Березькій жуп добували золото з домішкою 1,5 відсотка срібла. Такі промисли були і в Лісарні, Підполоззі, Плоскому і Визниці. Вапно випалювали в Пасіці й Бистрому поблизу Сваляви, а вапняковий камінь добували біля Стройного і Сускова.
Всі ці промисли в основному оформлялися через Мукачево, де був центр Мукачівської домінії, якій вони й підпорядковувалися, тобто сплачували податки до міської казни.
{linkr:related;keywords:%C3%90%C2%BF%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%B3%C3%90%C2%B8%C3%91%C2%80%C3%91%C2%8F;limit:5;title:%C3%90%C2%A1%C3%90%C2%B2%C3%91%C2%8F%C3%90%C2%B7%C3%90%C2%B0%C3%90%C2%BD%C3%90%C2%BD%C3%91%C2%8B%C3%90%C2%B5+%C3%91%C2%81%C3%91%C2%82%C3%90%C2%B0%C3%91%C2%82%C3%91%C2%8C%C3%90%C2%B8}У 1767 році в Мукачеві було збудовано суконну фабрику. Згодом її перемістили в Підгоряни. З 1797 на фабриці налагодили фарбування сукна, яке продавали на ярмарках у Гданську. Наприкінці XVIII століття в Кольчині біля квасцевої фабрики було збудовано фабрику з виробництва селітри. У 1650 році в Обаві й Воротниці виникли дві гути (фабрики скла), які в 1688 році були зруйновані габсбурзькими військами. Тому в 1762 році в долині Визниці спорудили другу фабрику скла, якій однак також не пощастило – через 8 років її зруйнувала велика буря.
У Нижній Грабівниці (нині частина Чинадієва) в 1793 році на місці залізного заводу – «плавильні» було збудовано паперову фабрику. У 1801 році папір з Нижньої Грабівниці надходив і до Львова. Однак у 1858 році фабрика припинила існування, оскільки не могла конкурувати з «машинними фабриками». Перший в Подкарпатській Русі завод з виплавки заліза було засновано в 1768 році поблизу Шелестова. Це був попередник верстатобудівного заводу ім. Кірова. Чавунні художні вироби шелестівців ще й досі радують око в багатьої містах не тільки Закарпаття, Угнорщини, але й Австрії, Словаччини та Чехії...
Плавильні печі в 1744 році споруджено в Чинадієві, «молотивню» – в Жборівцях. Спочатку залізо виплавляли в ямах, викопаних у землі. Такі плавильні існували в 1642 році біля Ряпиді (Бистриця) і в Нижній Визниці. На початку XIX століття в Кольчині відкрито фабрику з виготовлення «гіркої солі», яку продавали й за межами Австро-Угорщини. В меншій кількості її варили в 1787 році і в Нижній Грабівниці.
У Березькій жуп добували золото з домішкою 1,5 відсотка срібла. Такі промисли були і в Лісарні, Підполоззі, Плоскому і Визниці. Вапно випалювали в Пасіці й Бистрому поблизу Сваляви, а вапняковий камінь добували біля Стройного і Сускова.
Всі ці промисли в основному оформлялися через Мукачево, де був центр Мукачівської домінії, якій вони й підпорядковувалися, тобто сплачували податки до міської казни.
Василь Пагиря, краєзнавець і письменник, Почесний громадянин Мукачева.
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.