Мукачівська Ратуша

Новини Мукачева. Новини Мукачівського міськвиконкому, оголошення Мукачева

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
Головна Новини суспільства ДВА МІНІСТРИ ОБОРОНИ З … МУКАЧЕВА

ДВА МІНІСТРИ ОБОРОНИ З … МУКАЧЕВА

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Кожному міністру оборони у будь-якій країні історія відміряє певний відрізок часу. Одному випадають чорні роки воєнного лихоліття, другому – мирні роки, третьому коротка або триваліша, трагічна чи славна воєнна кампанія. Четвертому доля визначає потрапити у конфуз, або випробування, що й не позаздриш. Бувають опальні очільники й міністри-фаворити. Бувають міністри, за яких армія жирує та трапляються, останнім часом надто часто, за яких військові тугіше затягують паски...
Мало хто знає, що з Мукачева почалася дорога 41-го Міністра оборони Російської федерації, генерала армії Ігоря Родіонова. Він народився у сім'ї військового 1 грудня 1936 року. На початку 50-х років минулого століття батька майбутнього міністра направили для проходження служби в Мукачево. Сім'я оселилася на вулиці Достоєвського в будинку № 7. Ось, як про цей період згадує жителька Мукачева Ольга Носальська:
– Сім'я Миколи Івановича та Марії Гаврилівни Родіонових була зразковою. Відзначалися великою приязню до сусідів. Ігор вчився у середній школі імені Пушкіна. Він був старшокласником. Дружив з моїм двоюріднім братом Михайлом Ганчевим, майбутнім головою колгоспу. Я приятилювала з донькою Родіонових – Ветою. Згодом ми обидві закінчили медфак Ужгородського держуніверситету. Тепер Вета Миколаївна живе в Києві поблизу заводу «Арсенал».
По закінченні школи Ігор Родіонов поступив у військове училище. А його батько, після того як вийшов у запас, працював начальником планово–економічного відділу міськторгу, затим на початку 60-х років трудився у відділі постачання ПМК-77. Усюди, де б не працював цей виняткової порядності чоловік, він залишав про себе добру пам'ять, вдячне слово. Похований в Мукачеві.

Ігор Родіонов закінчив у 1957 році Орловське танкове училище. Пройшов усі ступеневі посади від командира танкового взводу до міністра оборони. У 1970 році Ігор Миколайович закінчив з відзнакою академію бронетанкових військ, а через десять років по тому – академію Генштабу. У 1985 – 1986 роках командував 40-ю армією в Афганістані, був уповноваженим уряду СРСР у справах тимчасового перебування радянських військ у ДР Афганістан. Після цього був першим заступником командуючого Московським військовим округом (ВО), командуючим Західним ВО, затим Закавказьким ВО, начальником академії Генерального штабу ВС РФ. Військове міністерство Російської Федерації очолював з липня 1996 по травень 1997 року.
За сім років керівництва академією Генерального штабу Ігор Родіонов опублікував кілька десятків праць з теорії військової справи. Особливо хвилювали його питання реформування армії і оборонної системи держави. Його наукова чесність, прагматизм і конструктивність його теоретичних поглядів, підкріплених величезним практичним досвідом служби у військах, були круто замішані на патріотизмі Уже на другий день, після призначення його міністром оборони, Ігор Миколайович зняв портрет Єльцина й велів помістити на те місце російський герб. Свій вчинок пояснив так: Служимо не президентам, а народові...
ЦРУ США зарахувало 41-го Міністра оборони РФ Ігоря Родіонова в число «небажаних інтелектуалів, які вбачають у договорі СНВ-2 небезпечні для країни поступки росіян, які наносять обороні Росії шкоду».
Наше Мукачево стало стартовим майданчиком для кар'єрного злету четвертого Міністра оборони України – генерала армії Олександра Кузьмука. Він народився 17 квітня 1954 року в місті Славута Хмельницької області в родині військовослужбовця. У 1975 році закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище, а в 1983 році Військову академію бронетанкових військ імені Р.Малиновського.
У Збройних Силах СРСР проходив військову службу на командних військових посадах – командира танкового військового взводу, роти, батальйону, заступника начальника штабу та начальника штабу полка, командира полку, заступник командира дивізії, служив у групі радянських військ в Німеччині, Білоруському, Ленінградському, Московському, Прикарпатському та Одеському військових округах. З 1990 по 1995 рік Олександр Іванович служив у Мукачеві. Спочатку начальником штабу дивізії, затим обіймає пост командира дивізії в іншому з'єднанні, згодом армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Затим, він по липень 1996 рік він командував Національною гвардією України.
Уперше Олександрові Кузьмуку довірили пост Міністра оборони України у липні 1996 року. Обіймав він цю відповідальну посаду по жовтень 2001 року, вдруге повернувся в Кабінет Міністра оборони у вересні 2004 року й пробув ним до лютого 2005 року. З 2002 року по 2006 рік Олександр Кузьмук – народний депутат України. У 1996 – 2001 та 2004 – 2005 роках він член Кабінету Міністрів та Ради Національної безпеки і оборони України. Олександр Іванович – кандидат військових наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1999 року.
Олександр Кузьмук повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. Нагороджений орденом Данила Галицького, відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя», відзнаками Міністерства оборони «Доблесть і честь», «Знак Пошани», орденами Святого Дмитра Солунського ІІІ ступеня, Святого Станіслава. Золотою медаллю Міжнародної кадрової академії «За ефективне управління», а також медалями, орденами та відзнаками інших держав. Він – Почесний громадянин Мукачева.
Доля розпорядилася так, що обидва вихідці з Мукачева, ставши міністрами оброни Росії і України в один період, не раз зустрічалися офіційно, і ні. Видно, за чашечкою кави й поринали у спогади. І, мабуть, пригадували наше прекрасне, вічно юне Мукачево. Бо хто хоч раз побував у місті над Латорицею, то забути його не може до скону днів своїх.
Як пригадує ветеран журналістики Мукачівщини Петро Бігунець, у школі він учив Івана Свиду, майбутнього начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України. Іван Юрійович народився 15 лютого 1950 року в селі Пацканьово, що на Ужгородщині. У 1972 році він закінчив Ужгородський держуніверситет, ще через три роки Орджонікідзевське вище загальновійськове командне училище, у 1980 році – Військову академію імені М.Фрунзе, а в 1992 році Військову академію Генерального штабу.
Офіцерську службу Іван Свида розпочав у 1972 року на посаді командира мотострілецького взводу у Прикарпатському військовому окрузі. По закінченні навчання у військовій академії Генерального штабу Іван Свида став командиром танкової дивізії Одеського військового округу.
З 1994 по 1998 рік – він начальник штабу – перший заступник командувача військ Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, відтак командувач цього військового підрозділу. З 25 червня 2007 року Іван Юрійович – командувач Сухопутних військ Збройних Сил України. 18 листопада 2009 року генерала армії Івана Свиду було призначено на посаду начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройними Силами України. У цій якості він вивів війська нашої держави для присяги на вірність Президентові України – Верховному Головнокомандуючому Збройними Силами України – Віктору Януковичу. Іван Свида нагороджений багатьма орденами, медалями та відзнаками Міністерства оборони України.
З Мукачевом тісно пов'язана й доля колишнього заступника міністра Національної оборони Чехословаччини В.С.Кучерявого. Він народився 4 лютого 1919 року в багатодітній родині столяра у Тур'ї Поляні, Перечинської округи. Після смерті матері дуже здібного до науки підлітка коштом сільської громади направили на навчання в Мукачівську державну фахову господарську школу. Тут у місті над Латорицею він вчився в 1935 – 1936 роках. Мріяв плекати у рідному краї високі врожаї. Та восени 1938 року на Підкарпатську Русь посунула чорна фашистська ніч, яка огорнула наш край у березні 1939 року. Волелюбна натура Василя Кучерявого не змирилася з цим і 26 липня 1940 року він ще з сімома побратимами, втік до СРСР.
У грудні 1942 року він був у числі тих, хто взяв зброю аби виборювати у боротьбі з фашистами свободу й незалежність рідному краю. Василя Кучерявого направили на курси парашутистів. Незабаром він став інструктором з парашутної справи. Навчав інших техніці стрибків з парашутом. Відтак він разом з побратимом з Міжгірщини Василем Когутом виконував ризиковане завдання командування по збору розвідувальних даних про «Лінію Арпада». Потім Василь Степанович був заступником командира партизанського з'єднання Героя Радянського Союзу Олександра Тканка по розвідці. А коли наш край було визволено від фашизму, він повернувся у Чехословацький армійський корпус генерала Людвіка Свободи. У званні поручика разом з воїнами свого підрозділу визволяв міста й села Польщі, Моравії, виганяв фашистів із Златої Праги.
У 1947 році Василь Кучерявий закінчив військове училище і залишився там викладачем, водночас сам вчився в навчальному закладі, яке готувало начальників штабів та командирів полку. По його закінченні, за наказом міністра Національної оборони, займався створенням і підготовкою підрозділів парашутно-десантних структур для військово-повітряних сил Чехословаччини. Президент Чехії Вацлав Гавел назвав Василя Кучерявого «засновником чехословацького парашутизму.» Тривалий час генерал Василь Кучерявий був заступником міністра Національної оборони, Президентом парашутного комітету Міжнародної федерації парашутного спорту. У 1961 році, саме Василь Кучерявий вручив першому космонавту планети Земля Юрію Гагаріну золоту медаль за світовий рекорд стрибка з парашутом. У самого Василя Степановича було понад 780 стрибків з парашутом. Останній здійснив – у день свого 60-річчя.
В.С.Кучерявий помер на саме Успіня Пресвятої Богородиці Діви Марії – 28 серпня 1999 року.
До сказаного можна додати, що Мукачево було справді кузнею генеральських кадрів, адже колишні комдиви з міста над Латорицею стали відтак: Соколов генерал-полковником – комендантом Кремля, генерал армії Сергій Кириченко – начальником Генерального штабу – Головнокомандуючим Збройних Сил України, генерал-лейтенант Віктор Гречанінов – командувачем сил Цивільної оборони України, генерал-полковник Геннадій Воробйов – командувачем Сухопутних Сил ЗСУ, генерал-лейтенант Заболотний – начальником Головного управління особового складу Генерального штабу ЗСУ...
Михайло БЕЙРЕШ, член Національної Спілки журналістів України, Василь ОБ'ЄДКОВ, викладач предмету «Захист Вітчизни» Мукачівського аграрного коледжу, гвардії полковник у відставці

Схожі новини:
Настіпні новини:
Попередні новини:

 

Додати коментар

В коментарях забороняється:
1. Заклики до міжрасової, религійної та міжнаціональної ворожнечі;
2. Заклики до протиправних дій;
3. Образи авторів материалів, інших відвідувачів сайту, адміністрації сайту.
Всі коментарі в яких буде помічено подібний зміст будуть видалені.
За зміст коментарів відповідальність несуть їх автори.
Адміністрація сайту також залишає за собою виключне право видаляти будь-які коментарі без попереджень та пояснень.



Обновить

Останні коментарі

Наша кнопка

Мукачівська ратуша - офіційні новини Мукачівського міськвиконкому

Моменти нашого міста


brekets
brekets

Авторизація


"Мукачівська ратуша" це сайт на якому ви завжди знайдете цікаві та найсвіжіші новини міста Мукачево, району, новини Закарпаття та України. Підписавшись на розсилку ви зможете отримувати новини Мукачева з перших рук.

На сайті "Мукачівська Ратуша" ви зможете знайти декілька рубрик на які поділені всі останні новини Мукачева:

Політичні новини - тут зібрані всі матеріали сайту "Мукачівська Ратуша", які мають політичний напрямок. Останні новини міськвиконкому, постанови Мукачівської міської ради, тощо.

Спортивні новини - в цій категорії зібрано спортивні новини Мукачева. Ексклюзивні матеріали, інтерв`ю, репортажі на сайті. Футбол, шахи, баскетбол, бокс, легка атлетика...

Новини суспільства - тут на сайті "Мукачівська ратуша" зібрано всі новини культури, нариси про громадське життя міста Мукачево.

Глас народу! - в цій категорії ви можете написати про те, що вас турбує, написати те чим ви хочете поділитися з іншими, задати питання нашій владі. Отже ваші новини це новини нашого міста - міста Мукачево. Для того щоб додати свій матеріал, треба бути зареєстрованим користувачем зі статусом "автор".